С-106858/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - 05.08.2010 Прийняття

Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_4 (далі по тексту –позивач, СПД ОСОБА_4) звернувся з позовом до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту –відповідач, Артемівська ОДПІ) про визнання недійсним рішення від 22.03.2007 №0000352343/0 про нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4582,60 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 31.07.2007 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2007 постанову Господарського суду Донецької області від 31.07.2007 скасовано. В задоволені позову позивачу відмовлено.

В касаційній скарзі СПД ОСОБА_4 просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2007, залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга СПД ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій, встановлено, відповідачем була проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) , "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , про що складено акт перевірки від 12.03.2007 № 297/23/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме, невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, яка зазначена в денному звіті РРО.

За результатами перевірки позивачу винесено рішення від 22.03.2007 №0000352343/0 про нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4582,60 грн.

Матеріалами справи встановлено, що Артемівська ОДПІ, як на доказ порушення позивачем пункту 13 статті 3 зазначеного Закону, посилається на акт перевірки та акт інвентаризації готівки, які знаходилися на місці проведення розрахунків у СПД ОСОБА_4 та письмові пояснення продавця позивача ОСОБА_5

Встановлено, що під час перевірки продавець ОСОБА_5 була відсутня на робочому місці, а відпуск товару у магазині, що належить позивачу, здійснювала офіційно не зареєстрована продавець, вона і була присутня при перевірці та підписувала офіційно документи від імені ОСОБА_5, яка виявилася родичкою останньої.

Перевірка позивача здійснювалася за офіційно зареєстрованим місцем знаходження відділу магазину, власником якого є позивач. На початок перевірки особа, яка виступала в якості продавця, перевіряючим надала завідомо неправдиві відомості, назвавшись ОСОБА_5 Документів, які підтверджують її особу при ній не було, а приймати заходи у зазначеному випадку законодавством перевіряючому не надано. Зазначена особа на момент перевірки знаходилась за прилавком, відпускала товар, користувалася касовим апаратом та видавала покупцям касові чеки при відпуску товару, що було і зазначено в акті перевірки від 12.03.2007 № 297/23/НОМЕР_1, який складено перевіряючими Артемівської ОДПІ. А те, що зазначений акт підписано іншим продавцем, який свідомо ввів в оману працівників відповідача, не може позбавити його доказової сили.

Слід зазначити, що дії особи, яка була присутня при перевірці, свідчать про те, що вона була ознайомлена з товаром в магазині, з його вартістю та з роботою РРО.

Зазначене підтверджує той факт, що особа, яка видала себе за ОСОБА_5 не була сторонньою, а працювала в магазині позивача без юридичного оформлення і мала на це згоду позивача.

Статтею 21 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Відповідно до частини 4 статті 24 зазначеного Кодексу трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Враховуючи викладене, особа, яка була присутня під час перевірки, була працівником позивача.

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що виявлені в ході перевірки порушення фактично мали місце, а допущення невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО, для проведення розрахунків з постачальниками, законодавством не встановлено.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом місяця з дня відкриття таких обставин.