Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2007

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2007

у справі №2-а-1313/07

за позовом Комунального підприємства "Тепломережа"

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Комунальне підприємство "Тепломережа"(далі по тексту –позивач, КП "Тепломережа") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22.03.2005 № 105660014182394, від 25.03.2005 № 105660014183281, від 19.05.2005 № 105660014209133, від 15.06.2005 № 105660014224965, від 30.06.2005 № 105660014233175, від 31.08.2005 № 105660014268243, від 31.08.2005 № 1056600 14268244 за платежем земельний податок.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2007, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2007, позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 22.03.2005 № 105660014182394, від 25.03.2005 № 105660014183281, від 19.05.2005 № 105660014209133, від 15.06.2005 № 105660014224965, від 30.06.2005 № 105660014233175, від 31.08.2005 № 105660014268243, від 31.08.2005 № 1056600 14268244.

В касаційній скарзі ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2007 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.03.2005 № 105660014182394, від 25.03.2005 № 105660014183281, від 19.05.2005 № 105660014209133, від 15.06.2005 № 105660014224965, від 30.06.2005 № 105660014233175, від 31.08.2005 № 105660014268243, від 31.08.2005 № 1056600 14268244 за платежем –земельний податок, відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Позивач сплатив платіжними дорученнями від 22.03.2005, від 25.03.2005, від 19.05.2005, від 15.06.2005, від 30.06.2005, від 31.08.2005, від 31.07.2005 року земельний податок, зазначивши призначення платежу: податок на землю за січень-серпень 2005 року, тобто поточні податкові зобов'язання.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про плату за землю"платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Статтею 17 цього Закону встановлено, податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, зазначеними платіжними документами КП "Тепломережа"сплачувало поточні платежі, а не податковий борг.

Встановлено, що відповідач сплачені суми поточних платежів (узгоджених податкових зобов'язань) розподілив, направивши ці суми на погашення пені та податкового боргу, що обліковується у позивача по особовому рахунку ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька. Здійснюючи такий розподіл відповідач посилався на підпункт 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"встановлено, При частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 зазначеного Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Отже, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, позивач фактично сплачував поточні платежі як сплату за 2005 рік узгоджених податкових зобов'язань з земельного податку, а не податковий борг, що обліковувався позивача на момент внесення зазначених платежів, а тому у відповідача були відсутні підстави для розподілу цих сум в рахунок погашення пені і прийняття спірних повідомлень.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2007 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2007, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2007 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.