Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: Павленко С.П.;

відповідача: неявка;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2008р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2009 р. у справі №2-а-1470/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро"

до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро"(далі по тексту –позивач, ТОВ "Унірем-Агро") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську (далі по тексту –відповідач, ДПІ у м. Дніпродзержинську) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2008 р. у справі №2-а-1470/08 (суддя Головко О.В.), яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2009 р. (головуючий суддя Юхименко О.В., судді Коршун А.О., Мірошниченко М.В.), позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0010852301/0/25472/10/23-4 від 07.08.2007 р., №0010852301/1/32188 від 04.09.2007 р. та №0010852301/2/35176/23-4 від 09.10.2007 р.

ДПІ у м. Дніпродзержинську, не погоджуючись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2008 р. та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2009 р. у справі №2-а-1470/08, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у м. Дніпродзержинську підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Дніпродзержинську прийнято податкове повідомлення-рішення №0010852301/0/25472/10/23-4 від 07.08.2007 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 66 558 грн.

За результатами неодноразового адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до ДПІ у м. Дніпродзержинську, ДПА у Дніпропетровській області та ДПА України, скарги позивача залишено без задоволення, прийнято податкові повідомлення –рішення №0010852301/1/32188 від 04.09.2007 р. та №0010852301/2/35176/23-4 від 09.10.2007 р., які за змістом, обґрунтуванням та сумою податкових зобов’язань не відрізняється від оскарженого позивачем рішення.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту "Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "Унірем-Агро"з питань достовірності нарахування від’ємного значення за квітень і травень 2007 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період травень 2007 року"від 01.08.2007 р. №т/23-408/31329842 (далі по тексту –Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"включено до складу податкового зобов’язання загальної декларації з податку на додану вартість суми з вартості наданих ТОВ "Унірем-Ойл"послуг оренди основних засобів та віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості будівельних матеріалів та послуг для будівництва комплексу по переробці і зберіганню зернових культур (елеватор).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з чим погодися і суд апеляційної інстанції, виходив, зокрема, з того, що оскільки позивачем придбавались будівельні матеріали та послуги для будівництва комплексу по переробці та зберіганню зернових культур (елеватора) до введення його в експлуатацію та їх проведення підтверджується первинними документами, віднесення сум за вказаними операціями до складу податкового зобов’язання загальної декларації та податкового кредиту на загальних підставах є правомірним.

Проте, суд касаційної інстанції не може в повній мірі погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з’ясування обставин справи.

Підпунктом 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, зокрема, що сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) зупинено до 1 січня 2008 року дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (z0250-97) , платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі –Порядок акумуляції та використання коштів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 (271-99-п) , на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від’ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов’язань наступних звітних періодів.

Із наведеного випливає, що при визначенні об’єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", і податкове зобов’язання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов’язанні за, спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями із придбання основних засобів і послуг, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

Таким чином, твердження судів першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованості включення ПДВ з вартості придбаних основних засобів і послуг до загальної декларації із цього податку є передчасним.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов’язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

За вказаних обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки попередніх судових інстанцій не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є передчасними.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки передбачені ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2009 р. у справі №2-а-1470/08 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2009 р. у справі №2-а-1470/08 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .