суддів: Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Островича С.Е., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року у справі №2-а-11516/09/0570 за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про скасування рішення, -

У липні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька, в якому просила скасувати рішення відповідача №335 та №341 на загальну суму 4501,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до пункту 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" позивач звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з тим, що цей збір вона сплачує у складі сум єдиного податку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 зареєстрована 15 жовтня 2003 року, як фізична особа - підприємець. Відділом персоніфікації Управління ПФУ в Кіровському районі м. Донецька 25 жовтня 2005 року підприємець ОСОБА_1 була взята на облік. За свідоцтвом від 13 грудня 2004 року виданим на 2005 рік ОСОБА_1 здійснювала торгово-закупочну діяльність зі сплатою єдиного податку, дія свідоцтва була продовжена на 2006, 2007, 2008 та 2009 роки.

На підставі акту перевірки № 13 від 24.02.2009 р. УПФУ в Кіровському районі м. Донецька були прийняті 25.02.2009 р. наступні рішення: - № 152 про донарахування 4618 грн. 20 коп. та застосування за порушення частини 2 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 вказаного закону фінансових санкцій в розмірі 3737 грн. 64 коп.; - № 156 про застосування на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за недостовірне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, фінансових санкцій у розмірі 4270 грн. 61 коп.; - № 157 від 25 лютого 2009 року про застосування на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за неподання, несвоєчасне подання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, фінансових санкцій в розмірі 8248 грн. 15 коп.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 оскаржила прийняті рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким прийняте рішення № 4602/08 від 24.03.2009 р. скаргу задовольнити частково, а саме рішення № 156 від 25 лютого 2009 року скасувати, зобов'язати УПФУ в Кіровському районі м. Донецька включити до розрахунку фінансових санкцій за не сплату страхових внесків включити лютий 2009 року та прийняти окреме рішення, прийняти нове рішення за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

26 березня 2009 року УПФУ в Кіровському районі м. Донецька було прийнято рішення № 335 про донарахування страхових внесків на суму 4618 грн. 20 коп. та застосування фінансових санкцій в розмірі 230 грн. 92 коп. 30 березня 2009 року УПФУ в Кіровському районі м. Донецька було прийнято рішення № 341 про застосування фінансових санкцій в сумі 4270 грн. 61 коп.

Рішенням Пенсійного фонду України № 9996/09-10 від 4 червня 2009 року скарга ОСОБА_1 була залишена без задоволення, рішення УПФУ в Кіровському районі м. Донецька № 152, 157 від 25 лютого 2009 року про застосування фінансових санкцій були залишені без змін. Скаргу в частині оскарження рішення № 156 від 25 лютого 2009 року залишити без розгляду.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 1 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно пункту 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР від 26 червня 1997 року (400/97-ВР) , яким разом із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, суди вірно зазначають, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 3 липня 1998 року (727/98) регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) суперечать і застосуванню не підлягають.

Статтею 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних втрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог щодо скасування рішення відповідача №335 та №341 на загальну суму 4501,52 грн., яке винесене в межах компетенції відповідно до норм законодавства.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 –відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.