Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, третя особа - Головне управління Держаного казначейства України у Харківській області про зобов’язання вчинити дії,

18 липня 2007 року ОСОБА_6 подано позов до Управління праці та соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання здійснити перерахування та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік та щорічної разової допомоги.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що за правилами статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"він має право на щорічну допомогу на оздоровлення та щорічну разову допомогу. Посилаючись на те, що розмір виплачуваних йому сум не відповідає розміру, встановленому вказаними статтями, позивач просив визнати бездіяльність відповідача незаконно та зобов’язати останнього перерахувати та виплатити недоплачені суми.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2008 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій просив його скасувати та винести нову постанову відповідно до вимог чинного законодавства.

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно із ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи дійшли правильного висновку, що, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому заслуговують на увагу посилання скаржника на п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою зупинено частину четверту статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"на 2007 рік.

Пункт 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, оцінюючи правомірність дій відповідача щодо виплати щорічної разової грошової допомоги у 2007 році, суд повинен встановити час її виплати.

Проте, такі обставини з’ясовані не були.

Відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Виплата вказаної допомоги проводилась позивачу в розмірах, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що виплати за 2007 рік неправомірно здійсненні в розмірах, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані неконституційними положення статті Закону України "Про Державний бюджет 2007 рік" (489-16) , якою встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі 280 грн. 00 коп., а тому виплата разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2007 році повинна здійснюватись у розмірах, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

З висновками судів не можна погодитись.

Судами правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти ( Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік (489-16) ), які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інваліду війни.

Отже для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Таким чином виплати щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , не можна визнати неправомірними, оскільки норми вказаних законів мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Задовольняючи позов, суди послалися на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , яким визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України 2007 рік" (489-16) .

Проте такі висновки є передчасними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Таким чином, оцінюючи правомірність дій відповідача щодо виплати разової грошової допомоги у 2007 році, суд повинен встановити час її виплати.

Проте такі обставини також судом не з’ясовувались.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богодухівської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .