Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2009 року

у справі № 2-а-10676/09 (2-а-10676/09/1670)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріта-Полтава"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій

У жовтні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Іріта-Полтава"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004232306/0 від 28.07.2008 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2009 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у м. Полтаві оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2008 року, за результатами якої складено Акт № 1323/23-1/25717762 від 18.07.2008 року.

За даними Акта перевірки податковою інспекцією встановлено порушення вимог пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"(далі - Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (265/95-ВР) ), а саме: проведення розрахункових операцій за готівкові кошти без роздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на загальну суму 99209,01 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004232306/0 від 28.07.2008 року у розмірі 496045,05 грн.

Відповідно до статті 2 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР розрахунковий документ –документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Частиною 1 статті 8 даного Закону визначено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов’язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Згідно з пунктом 3.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації № 614 від 01.12.2000 року (z0105-01) , фіскальний касовий чек на товари (послуги) –це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Пунктом 3.2. зазначеного Положення (z0105-01) визначено, що обов’язковим реквізитом касового чеку для суб’єктів підприємницької діяльності, що зареєстровані як платники податку на додану вартість є індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, який надається згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Відповідно до п. 2.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів (z0105-01) у разі відсутності хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період часу з 03.04.2006 року по 07.04.2006 року при проведенні розрахункових операцій позивачем видавались касові чеки, які не містили індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР.

Згідно зі статтею 239 Господарського кодексу України одним із видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф.

Статтею 250 вказаного Кодексу визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності було допущено за період з 03.04.2006 року по 07.04.2006 року. Таким чином, застосування штрафних (фінансових) санкцій 28 липня 2008 року здійснено з порушенням строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій обґрунтовано скасовано спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у зв’язку з порушенням податковим органом строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2009 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .