Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі –Бердянська ОДПІ)

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2007

у справі № 9/159/07-АП (22а-1190/07)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вітарт"(далі –ТОВ "Вітарт")

до Бердянської ОДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2003 № 0001022330/3.

Постановою господарського суду Запорізької області від 25.04.2006 у позові відмовлено з мотивів заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на прибуток за 9 місяців 2004 року на 10635 грн. з урахуванням поданого уточнюючого розрахунку за названий період, що обґрунтовує правомірність застосування до ТОВ "Вітарт"штрафних санкцій згідно з оспорюваним актом індивідуальної дії.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2007 назване рішення місцевого суду скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що контролюючим органом безпідставно не було взято до уваги подані позивачем уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 9 місяців 2004 року та за 2004 рік.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Бердянська ОДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області зі справи, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що за 9 місяців 2004 року позивачем було подано лише один уточнюючий розрахунок із самостійним донарахуванням податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 5400 грн., що було враховано податковим органом під час проведення перевірки. До того ж, за посиланням відповідача, ТОВ "Вітарт"не було подано будь-яких пояснень до уточнюючих розрахунків.

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Бердянської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що:

- Бердянською ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку на предмет дотримання ТОВ "Вітарт"вимог податкового та валютного законодавства за період з 25.10.2004 по 31.12.2005, оформлену актом від 15.05.2006 № 04/23-018/23852846;

- в ході цієї перевірки податковим органом було виявлено факт включення позивачем до складу валових витрат підприємства за 9 місяців 2004 року суми попередньої оплати, сплаченої нерезидентові у вересні 2004 року в рахунок оплати товару, поставленого на адресу ТОВ "Вітарт"та оприбуткованого останнім лише у жовтні 2004 року, що призвело до фактичного заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток за 9 місяців 2004 року на 16035 грн.;

- ТОВ "Вітарт"було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок за І півріччя 2004 року, за 9 місяців 2004 року та за 2004 рік, причому згідно з уточнюючим розрахунком за 9 місяців 2004 року позивачем було донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток на суму 5400 грн.

Відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є, зокрема, нерезидентами, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Отже, з огляду на факт оприбуткування ТОВ "Вітарт"поставленого нерезидентом товару у жовтні 2004 року саме у цьому податковому періоді позивач повинен був збільшити валові витрати на вартість цього товару.

Власне факт вчинення цього правопорушення позивачем не оспорюється.

Однак у розгляді цієї справи суди дійшли різних висновків стосовно самостійного донарахування позивачем податкового зобов’язання з податку на прибуток згідно з поданими уточнюючими розрахунками.

Адже відповідно до абзацу другого пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами' якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно з пунктом 17.2 статті 17 названого Закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Приймаючи рішення про задоволення позову, апеляційний суд послався на те, що під час перевірки контролюючий орган безпідставно не взяв до уваги уточнюючий розрахунок за 2004 рік, поданий позивачем до Бердянської ОДПІ 04.04.2005.

Втім, в даному разі суд першої інстанції на підставі дослідження матеріалів справи (зокрема, поданих позивачем декларацій з податку на прибуток за півріччя, 9 місяців 2004 року та 2004 рік, а також уточнюючих розрахунків до цих декларацій) дійшов вірного висновку, що фактично позивачем було самостійно донараховано лише 5400 грн. податку на прибуток за звітний період, який дорівнював 9 місяцям 2004 року. Адже донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 10 300 грн. було здійснено за І півріччя 2004 року (тобто до моменту вчинення позивачем названого порушення), а тому не підлягає врахуванню під час встановлення правильності визначення ТОВ "Вітарт"податкових зобов’язань за 9 місяців 2004 року.

До уточнюючого ж розрахунку за 2004 рік увійшли донарахування, здійснені позивачем протягом усього року, у тому числі донарахована сума податку за І півріччя 2004 року у розмірі 10 300 грн. та за 9 місяців 2004 року у розмірі 5400 грн. Будь-яких доказів, які б засвідчили факт здійснення ТОВ "Вітарт"інших донарахувань податку на прибуток за 9 місяців 2004 року позивачем подано не було.

Відтак слід погодитися з наданою місцевим судом правовою оцінкою, відповідно до якої Бердянською ОДПІ було правомірно застосовано до позивача штраф у сумі 5317,50 грн. за заниження податкового зобов’язання на суму 10635 грн. (з урахуванням поданого позивачем уточнюючого розрахунку) в порядку підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За таких обставин Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову господарського суду Запорізької області як скасовану помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2007 у справі № 9/159/07-АП (22а-1190/07) скасувати.

3. Постанову господарського суду Запорізької області від 25.04.2006 у справі № 9/159/07-АП (22а-1190/07) залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.