Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги державної податкової інспекції у м. Красний Луч (далі –ДПІ) та державної податкової адміністрації в Луганській області (далі –ДПА)

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2007

у справі № 12/252н-ад (22-а-2483/07)

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (далі –СПД ОСОБА_1)

до ДПІ

та ДПА

про визнання нечинним рішення.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

Позов подано про скасування рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.11.2006 № 0000892343/0.

Постановою господарського суду Луганської області від 19.07.2007 у позові відмовлено з мотивів правомірності накладення на позивача штрафу згідно з оспорюваним актом індивідуальної дії за порушення правил здійснення розрахункових операцій.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2007 назване рішення місцевого суду скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з факту відсутності у належному позивачеві кіоску реєстратора розрахункових операцій, що виключає можливість застосування штрафних санкцій за непроведення розрахункових операцій через РРО. До того ж, за висновком апеляційного суду, в ході проведеної перевірки було зафіксовано факт реалізації позивачем товару лише на суму 9,85 грн., а тому відсутні підстави вважати решту виявленої у місці проведення розрахунків суми виручкою від продажу товарів без застосування РРО.

У касаційних скаргах до Вищого адміністративного суду України ДПІ та ДПА просять скасувати оскаржувану постанову Донецького апеляційного адміністративного суду та залишити в силі рішення місцевого суду зі справи, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Основними мотивами касаційних вимог скаржниками зазначено те, що:

здійснення позивачем як платником єдиного податку продажу підакцизних товарів виключає можливість звільнення СПД ОСОБА_1 від обов’язку застосовувати РРО та розрахункові книжки в порядку пункту 6 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";

розмір застосованої до позивача штрафної санкції відповідає вимогам пункту 1 статті 17 названого Закону;

апеляційним судом безпідставно було кваліфіковано готівкові кошти у сумі 300 грн. як кошти, залишені продавцеві для придбання товару, з огляду на відсутність будь-яких фактичних даних, що засвідчили б факт оформлення позивачем службової видачі, як це передбачено пунктом 9.7 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 (z0105-01) .

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зазначених касаційних скарг з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що в ході проведення ДПІ перевірки господарської одиниці –належного позивачеві торгового кіоску № 313 - щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, оформленої актом від 26.10.2006 № 12320383/2340, було виявлено факт незастосування РРО та невидачі розрахункового документа під час реалізації позивачем підакцизних товарів на суму 9,85 грн.

З огляду на наявність у місці проведення розрахунків готівкових коштів у сумі 361 грн. без проведення цієї суми через РРО та при відсутності розрахункових документів, які свідчили б про здійснення позивачем службової видачі грошей, ДПІ було застосовано до позивача штрафні санкції у сумі 1805 грн. згідно з оспорюваним рішенням.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують

виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом (265/95-ВР) , із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614 (z0105-01) , передбачено, що: реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Відповідальність за невиконання зазначеного обов'язку передбачена пунктом 1 статті 17 названого Закону у вигляді фінансової санкції у розмірі п'ятикратного розміру вартості проданих товарів (наданих послуг).

Висновок апеляційного суду про те, що відсутність на об’єкті торгівлі позивача реєстратора розрахункових операцій виключає правомірність застосування до СПД ОСОБА_1 заходів відповідальності за непроведення розрахункових операцій через РРО не відповідає наведеним законодавчим приписам.

Пунктом 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) передбачена можливість використання підприємцями готівкової виручки (готівки) для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування (у тому числі на господарські потреби).

Згідно ж з пунктом 4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 (z0105-01) , унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

При використанні ж суб’єктами господарювання книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок при здійсненні розрахунків слід керуватися пунктом 9.7 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 (z0105-01) , згідно з яким сума готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків до початку робочого дня, уноситься СПД протягом робочого дня або перебуває на місці проведення розрахунків на момент виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії, записується у корінець розрахункової квитанції з поміткою "Службове внесення". Сума готівки, що вилучається СПД протягом робочого дня з місця проведення розрахунків, записується у корінець розрахункової квитанції з поміткою "Службова видача".

Таким чином, місцевий суд з огляду на відсутність необхідних доказів факту здійнення позивачем службової видачі правильно кваліфікував наявні у місці проведення розрахунків СПД ОСОБА_1 готівкові кошти як виручку від реалізації товару.

Отже, у апеляційного суду були відсутні передбачені законом підстави для скасування правильного та обгрунтованого рішення суду першої інстанції, у зв’язку з чим оскаржувана постанова Донецького апеляційного адміністративного суджу підлягає скасуванню, а постанова господарського суду Луганської області зі спору –залишенню в силі як скасована помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційні скарги державної податкової інспекції у м. Красний Луч та державної податкової адміністрації в Луганській області задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2007 у справі № 12/252н-ад (22-а-2483/07) скасувати.

3. Постанову господарського суду Луганської області від 19.07.2007 у справі № 12/252н-ад (22-а-2483/07) залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.