Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2007

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.10.2007

у справі № 2-24/8745-2007А

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (далі –СПД ОСОБА_1)

до ДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов (з урахуванням доповнення до нього) подано про визнання нечинними податкових повідомлень від 15.11.2006 № 0008501702/0, від 08.12.2006 № 0008501702/2 та від 24.05.2007 № 0008501702/3.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.10.2007, позов задоволено повністю. У прийнятті названих рішень попередні судові інстанції виходили з того, що єдиним правовим наслідком перевищення платником єдиного податку законодавчо встановленого граничного обсягу виручки є перехід такого платника на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), а відтак у період дії свідоцтва про сплату єдиного податку оподаткування сум, що перевищують такий граничний обсяг виручки, за загальними правилами оподаткування є незаконним. Відтак, за висновком судів, у податкового органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень форми "Ф".

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані рішення місцевого та апеляційного судів та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про правомірність донарахування СПД ОСОБА_1 податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб внаслідок перевищення позивачем граничного обсягу виручку платника єдиного податку.

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що СПД ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2006 НОМЕР_1 з 01.01.2006 по 30.09.2006 перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. На підставі поданих позивачем декларацій про доходи за 9 місяців 2006 року податковим органом було виявлено факт отримання СПД ОСОБА_1 у цей період виручки у сумі 662 831,49 грн., що стало підставою для донарахування контролюючим органом позивачеві податку з доходів фізичних осіб у сумі 13 615,81 грн. згідно з оспорюваними податковими повідомленнями.

Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) (далі –Указ), яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб’єктів малого підприємництва.

Положеннями статті 1 Указу (727/98) передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Отже, реалізація права суб’єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу (727/98) , зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу (727/98) , у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб’єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Приписами статті 6 Указу (727/98) визначено, що суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.

Відповідно до статті 2 цього Указу (727/98) фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Таким чином, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб’єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом (727/98) .

Згідно зі статтею 5 Указу (727/98) в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

Відтак з огляду на з’ясований судами факт перевищення СПД ОСОБА_1 граничного обсягу виручки, установленої для платників єдиного податку, ДПІ було правомірно донараховано оспорювану суму податку з доходів фізичних осіб на суму такого перевищення.

Оскільки судовими інстанціями з достатньою повнотою встановлено обставини даної справи, однак цим обставинам надано невірну правову оцінку, що призвело до ухвалення неправильного по суті спору рішення, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог, скасувавши оскаржувані постанову та ухвалу місцевого і апеляційного судів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задовольнити.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 у справі № 2-24/8745-2007А скасувати.

3. У позові відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.