25/221-А Про визнання угоди недійсною - 28.07.2010 Прийняття

У березні 2006 року ДПІ у Оболонському районі м.Києва звернулась з позовом про визнання недійсною, на підставі ст. 49 ЦК України (в редакції 1963 р.) угоди, укладеної між ПП "Атекс плюс"та ТОВ "СВ Форум"в усній формі, факт укладення якої підтверджується рахунком-фактурою №0000223 від 01.04.2003, видатковою накладною №000000223 від 01.04.2003, податковою накладною №223 від 01.04.2003. А також зобов’язати ПП "Атекс плюс"повернути ТОВ "СВ Форум" отримані за спірною угодою грошові кошти у сумі 6833,35 грн. та стягнути з останнього на користь держави вартість товару отриманого за спірною угодою на загальну суму 6833,35 грн.

Постановою Господарського суду м.Києва від 03.08.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2006, в позові відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та задоволення позовних вимог, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у квітні 2003 року між ПП "Атекс плюс"та ТОВ "СВ Форум"було укладено усну угоду про поставку товару.

Виконання договору підтверджується рахунком-фактурою №0000223 від 01.04.2003, видатковою накладною №000000223 від 01.04.2003, податковою накладною №223 від 01.04.2003, оплата отриманого товару проведена ТОВ "СВ Форум"шляхом перерахування коштів на рахунок ПП "Атекс плюс"в сумі 6833,35 грн., у т.ч. ПДВ 1138,89 грн., що підтверджується банківською випискою.

Судами не прийнято доводи позивача, що вищезазначена угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 17.05.2005 визнані недійсними установчі документи ПП "Атекс плюс"та свідоцтво про його реєстрацію платником ПДВ, при цьому мотивували своє рішення тим, що для визнання угоди недійсною необхідно встановлювати наявність обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною. Наявність рішення суду про визнання недійсними установчих документів ПП "Атекс плюс"не звільняє позивача від необхідності доведення у суді наявності у останнього умислу на укладення угоди, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства.

Юридичним наслідком визнання установчих документів підприємства недійсними мало бути скасування державної реєстрації підприємства та здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави. Сам факт визнання установчих документів недійсними не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що позивачем не надано доказів, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, за непідтвердження наявності у відповідачів податкових зобов’язань або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання саме спірного договору, чи обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів.

Крім того, судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що на момент звернення до суду з даним позовом та ухвалення судових рішень у справі, ЦК України (в редакції 1963 (1540-06) р.), стаття 49 якого встановлювала, зокрема, конфіскаційні санкції за укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, не діяв. Цивільний кодекс України (435-15) , який набрав чинності з 01.01.2004, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не містить санкцій аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 ЦК України (в редакції 1963 р.).

За змістом ч.2 ст. 5 ЦК України Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність особи. Господарський кодекс України (436-15) , що набрав чинності з 1 січня 2004 року, містить норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням статті 49 ЦК України (в редакції 1963 р.). Однак відповідно до пункту 5 розділу ІХ Прикінцевих положень останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовується в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення Господарського кодексу України (436-15) щодо відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення.

Таким чином, вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства на підставі статті 49 ЦК України (в редакції 1963 р.), не можуть бути предметом позову після 1 січня 2004 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва відхилити, постанову Господарського суду м.Києва від 03.08.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2006 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.