К-44787/09-С Про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 28.07.2010 Прийняття

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2009 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2009 р., позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Паритет-ЛТД"бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2008 року в сумі 97422,00 грн. У частині позовних вимог про зобов’язання податкову інспекцію надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, провадження у справі закрито. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Паритет-ЛТД"судовий збір в сумі 977,62 грн.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: Закону України "Про державну податкову службу" (509-12) , ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Наказ ДПА у Харківській області "Про затвердження порядку формування реєстрів платників щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість"та ст.ст. 5- 7, п. 1 ч. 2 ст. 129, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

19.01.209 р. позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно з якими сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2008 року, становить 97422,00 грн.

Податковий орган проведеною позаплановою виїзною перевіркою з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за грудень 2008 року підтвердив заявлений позивачем за цей період до бюджетного відшкодування податок на додану вартість у сумі 97422,00 грн. (довідка від 10.02.2009 р. № 213/16-14101911).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

Як було правильно зазначено судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, Закон України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (168/97-ВР) , зокрема п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV (2505-15) ), уповноважує податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, провести документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних, і у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У разі виявлення податковим органом за наслідками такої перевірки невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього Закону зобов’язує податковий орган надіслати платникові податку відповідне податкове повідомлення.

Отже, податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість та правомірністю бюджетного відшкодування, зобов’язаний діяти у спосіб, передбачений законом, а саме: за наслідками перевірок надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування шляхом надіслання відповідного податкового повідомлення.

Як було достовірно встановлено судом першої інстанції, податковий орган утримався від виконання таких дій, обґрунтовуючи неможливість відшкодування заявленої позивачем до бюджетного відшкодування за грудень 2008 року суми відсутністю висновків зустрічних перевірок постачальників товару у ланцюгу постачання.

Інших правових та фактичних підстав для невідшкодування позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією судам попередніх інстанцій не наводилося.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо неправомірності таких дій податкового органу, оскільки останній не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов’язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від’ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від’ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. "а"п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від’ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Довідкою перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від обов’язкової наявності матеріалів зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника.

Таким чином, відсутність висновків зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість.

До того, ж як було правильно встановлено судами попередніх інстанцій, податковий орган не надав будь-яких доказів, які б свідчили про порушення контрагентами позивача податкового законодавства щодо формування податкових зобов’язань з податку на додану вартість та сплати такого податку. Натомість було встановлено, що підтверджується матеріалами справи, виявлену зустрічними перевірками відсутність розбіжностей з відомостями, отриманими від підприємств, які мали господарські відносини з позивачем по ланцюгу придбання сировини.

Посилання податкової інспекції у касаційній скарзі на те, що до закінчення процедури узгодження підтвердження суми бюджетного відшкодування з ДПА у Харківській області податок на додану вартість не може бути відшкодований з бюджету, судом касаційної інстанції визнається таким, що не ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Доводи податкової інспекції, наведені у доповненнях до касаційної скарги, про те, що задекларована позивачем частина від’ємного значення, фактично сплачена постачальникам товару у попередніх податкових періодах, непогашена податковими зобов’язаннями або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування документально не підтверджена. Як зазначалося раніше, податкова інспекція підтверджувала довідкою перевірки правомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2008 року та не встановила жодних порушень позивачем при вирахуванні суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Неможливість відшкодування податку на додану вартість податкова інспекція також не обґрунтовувала такими доводами у судах попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2009 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.