К-51840/09-С Про зобов’язання здійснити перерахунок і виплату основної та додаткової пенсій - 27.07.2010 Прийняття

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, управління Пенсійного фонду України у місті Броварах Київської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату основної і додаткової пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, а також стягнення моральної шкоди.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року позов задоволено частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у місті Броварах Київської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_6 державної пенсії по другій групі інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, за вирахуванням раніше сплачених сум, за період з 01 січня 2001 року по 31 жовтня 2007 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року скасовано в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України у місті Броварах Київської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_6 державної пенсії по другій групі інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи,

в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, за вирахуванням раніше сплачених сум, за період з 01 січня 2001 року по 31 жовтня 2007 року. Прийнято в цій частині нову постанову –про відмову в задоволенні зазначених вимог.

В решті постанову суду першої інстанції залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням апеляційного суду, ОСОБА_6 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону (796-12) , є висновки судів попередніх інстанцій, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) (частина 2 статті 46 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Крім того, закріплення у статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"положення, яким передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом (796-12) . Тобто, Кабінет Міністрів України має визначати зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону (796-12) .

Отже, висновок судів щодо протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсій у разі встановлення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність є обґрунтованим.

Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"вбачається, що під час встановлення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Згідно з частиною третьою статті 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивача має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

А тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з судом апеляційної інстанції, який з урахуванням річного строку позовної давності, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, надав правильну оцінку підставам пропуску позивачем строку звернення до суду та дійшов висновку щодо необхідності відмови в задоволенні позовних вимог стосовно здійснення перерахунку та забезпечення виплати державної та додаткової пенсії ОСОБА_6 у розмірах, встановлених статтею 50 та статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"за період з 01 січня 2001 року по 31 жовтня 2007 року.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні апеляційного суду.

Постановлене у справі рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, управління Пенсійного фонду України у місті Броварах Київської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату основної і додаткової пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, а також стягнення моральної шкоди –залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.