Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Гашицького О.В. (головуючий суддя, суддя - доповідач), Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

секретар судового засідання Фіцай Є.В.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку касаційного провадження за

касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області (далі –УПФ) на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 1 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року справу за адміністративним

позовом ОСОБА_6 до УПФ про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,

У лютому 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовною заявою, в

якій зазначала, що є дитиною війни, відповідно до положень

Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) (далі – Закон № 2195-ІV (2195-15) ) має право на одержання підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (30 % мінімального розміру пенсії за віком), однак упродовж 2006 - 2008 років одержувала це підвищення у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 6 Закону № 2195-ІV.

Посилаючись на наведене, позивач просила визнати дії УПФ протиправними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок розміру її пенсії за 2006 - 2008 роки і виплату 3891,90 грн заборгованості.

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 1 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язано УПФ нарахувати і виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року в сумі 1426,13 гривні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального права в частині рішень про задоволення позовних вимог та безпідставність позовних вимог, просить скасувати їхні рішення й ухвалити нове

– про відмову в позові.

Зазначені судові рішення в частині, що стосується задоволення позовних вимог, у порядку касаційного провадження не оскаржено.

Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України (2747-15) ), судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

ОСОБА_6, яка народилась у 1938 році, згідно зі статтею 1 Закону № 2195-ІV встановлено статус дитини війни. Відповідно до статті 6 цього Закону дітям війни пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Обґрунтовуючи рішення в частині задоволення вимог позивача, суди виходили з того, що дію статті 6 Закону № 2195-ІV було зупинено на 2007 рік пунктом 12 частини першої статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(далі – Закон № 489-V (489-16) ), якою встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону № 489-V визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) .

Пунктом 2 статті 41 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"(далі – Закон № 107-VI (107-17) ) у статтю 6 Закону № 2195-ІV внесено зміни, що стосуються дітей війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), а саме: до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) Закон № 107-VI (107-17) в частині зміни редакції статті 6 Закону № 2195-ІV визнано неконституційним.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, спірні відносини з 1 січня по 9 липня 2007 року регулюються відповідно до положень пункту 12 частини першої статті 71 Закону № 489-V, з 9 липня по 31 грудня 2007 року –статті 6 Закону № 2195-ІV (у редакції від 18 листопада

2004 року), з 1 січня по 22 травня 2008 року –статті 6 Закону № 2195-ІV (у редакції Закону № 107-VI (107-17) ), та з 22 травня у 2008 році –статті 6 Закону № 2195-ІV (у редакції від 18 листопада 2004 року).

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком із 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня у 2008 році.

Не можуть бути взяті до уваги доводи УПФ щодо неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІV.

Станом на 9 липня 2007 року розмір мінімальної пенсії за віком визначено тільки статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"(далі – Закон № 1058-ІV (1058-15) ), і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-ХІV "Про прожитковий мінімум"прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який установлено статтею 28 Закону № 1058-ІV.

Водночас, ухвалюючи рішення, суд попередніх інстанцій суди помилково зобов’язали відповідача здійснити перерахунок і виплату щомісячної державної соціальної допомоги, тоді як позивачу призначена пенсія за віком, і вона має право на підвищення до пенсії, а не на щомісячну державну соціальну допомогу. Тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни у цій частині рішення суду першої інстанції шляхом включення до його резолютивної частини уточнення про зобов’язання відповідача здійснити виплату підвищення до пенсії, призначеній позивачу, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком із 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня у 2008 році. Рішення суду апеляційної інстанції у цій частині підлягає скасуванню. У решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам закону і залишаються без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області задовольнити частково.

Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 1 квітня 2009 року змінити, виклавши третій абзац її резолютивної частини в такій редакції:

"Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії, призначеної ОСОБА_6, у визначеному статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, установленої частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", за періоди з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року".

У цій частині ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року скасувати.

У решті постанову Старобільського районного суду Луганської області від 1 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення, її може бути оскаржено в порядку провадження за винятковими обставинами відповідно

до положень статей 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.