Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бутенка В.І., Гашицького О.В. (головуючий суддя, суддя-доповідач), Горбатюка С.А., Мойсюка М.І., Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у місті Артемівську Донецької області (далі –УПФ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до УПФ

про перерахунок пенсії,

У листопаді 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначав, що є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з його участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, належить до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і має право на отримання передбачених статтями 54 та 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі – Закон № 796-ХІІ (796-12) ) державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, установленим Законом № 796-ХІІ (796-12) , та на відмову відповідача привести їх у відповідність з цим Законом (796-12) , позивач просив визнати

дії відповідача неправомірними, зобов’язати УПФ усунути зазначені порушення, здійснивши відповідні перерахунки розмірів державної та додаткової (за шкоду, заподіяну здоров’ю) пенсій, стягнути з відповідача на його користь заборгованість по пенсії за 2005 - 2007 роки в сумі 67355,83 гривні.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року, позов задоволено частково: відмову УПФ у здійсненні перерахунку розміру пенсії визнано неправомірною та зобов’язано відповідача перерахувати пенсію по інвалідності ОСОБА_6 з 19 червня 2007 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ посилається на порушення судами норм матеріального права та безпідставність позовних вимог, просить скасувати їхні рішення й ухвалити нове – про відмову в позові.

Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України (2747-15) ), судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

У відповідності з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 750 % мінімальної пенсії за віком.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з його участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 54 та 50 Закону № 796-ХІІ.

Розрахунок пенсії позивачу здійснено відповідачем виходячи із встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) (далі – постанова № 1), який складає 19,91 гривні.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що при перерахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про держбюджет на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (523-97-п) . Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ

Усупереч положенням статей 54, 50 Закону № 796-ХІІ Кабінет Міністрів України пунктом 2 Постанови № 1 (1-2002-п) установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок розмірів пенсій, при тому, що розміри цих сум не відповідають

розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 54, 50 Закону №796-ХІІ, підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" не може бути перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Крім того, правильним є висновок судів відносно того, що наданий відповідачем розрахунок розмірів пенсій із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 р. № 1293 (1293-2005-п) "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'є безпідставним, оскільки вказаним нормативним актом передбачено збільшення пенсії, призначеної з дотриманням Постанови № 1 (1-2002-п) .

Разом з тим судами не дотримано положень КАС України (2747-15) щодо законності судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обставини справи вимагали від судів виконання ними положень статті 162 КАС України, якою встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності та зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

Однак суд першої інстанції встановивши, що суб’єктом владних повноважень порушено норми права, які регулюють спірні правовідносини і встановлено факт протиправності відмови відповідача у здійсненні перерахунку розміру пенсій згідно з положеннями статей 50, 54 Закону №796-ХІІ, з метою повного захисту порушеного права повинен був зобов’язати УПФ здійснити перерахунок розмірів державної та додаткової (за шкоду, заподіяну здоров’ю) пенсій із розрахунку відповідно 6 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Суд апеляційної інстанції не усунув помилку суду першої інстанції при ухваленні рішення в цій частині.

За таких обставин з метою повного захисту порушеного права суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни у цій частині рішення суду першої інстанції шляхом уточнення в його резолютивній частині формулювання щодо зобов’язання відповідача.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"у заявника виникає право на перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком –з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа

включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

ОСОБА_6 за перерахунком пенсій звернувся до УПФ у червні 2007 року, тобто в даному випадку перерахунок пенсії необхідно проводити з 1 липня 2007 року, а не з 19 червня 2007 року, як вказав суд першої інстанції в оскаржуваній постанові, з чим помилково погодився суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Рішення суду апеляційної інстанції в частині, що змінюється, підлягає скасуванню. У решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам закону і залишаються без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2008 року змінити, виклавши третій абзац її резолютивної частини в такій редакції:

"Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську Донецької області здійснити перерахунок із 1 липня 2007 року розмірів пенсій, призначених ОСОБА_6, згідно з розмірами, визначеними статтями 54 (державна пенсія) та 50 (додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю)

Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

У цій частині ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року скасувати.

У решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року у цій справі залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення, її може бути оскаржено в порядку провадження за винятковими обставинами відповідно до положень статей 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.