Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Кобилянського М.Г.

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Ліпського Д.В., Юрченка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за скаргою ОСОБА_1 на дії управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська щодо відмови у перерахунку пенсії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2004 року та рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 червня 2002 року, -

У квітні 2001 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою і просив зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська провести перерахунок пенсії як науковому працівнику, виходячи із заробітної плати по документам пенсійної справи, з якої йому була обчислена пенсія за віком, за період з 01.07.1992р. по 30.06.1994р.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 червня 2002 року у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2004 року це судове рішення залишено без змін.

ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове –про задоволення позовних вимог. Вважає, що до спірних правовідносин мають застосовуватись загальні правові норми, які стосуються всіх категорій працівників, а саме: ст.ст. 64- 67, 99 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 03.07.1994р. отримує пенсію за віком, а з 13.07.2000р. –пенсію наукового працівника відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , розмір якої визначався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.1999р. №924 (924-99-п) . Не погоджуючись з таким нарахуванням пенсії, ОСОБА_1 наполягав на проведенні перерахунку пенсії як науковому працівнику, виходячи із розміру заробітної плати по документам пенсійної справи, з якої йому була обчислена пенсія за віком, за період з 01.07.1992р. по 30.06.1994р.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суди дійшли висновку про те, що підстав для визнання дій управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська неправомірними щодо перерахунку наукової пенсії ОСОБА_1, немає, оскільки управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий висновок судів відповідає встановленим обставинам та підтверджується дослідженими у справі доказами.

Судами встановлено, що з 13.07.2000р. ОСОБА_1 призначена пенсія як науковому працівнику. Розмір його наукової пенсії, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.1999р. №924 (924-99-п) "Про порядок перерахунку пенсій науковим працівникам державних наукових установ, організацій та науково-педагогічним працівникам державних вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, які вийшли на пенсію до набрання чинності Законом України "Про науково і науково-технічну діяльність", обмежувався 90% посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавки за науковий ступінь. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2000р. №1150 (1150-2000-п) скасована постанова КМУ від 27.05.1999р. №924 (924-99-п) і розмір пенсій науковим працівникам підлягав обчисленню у відповідності до положень ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність"(в редакції від 06.04.2000р. (1646-12) )

Відповідно до ст.24 вказаного Закону пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються у розмірі 80 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, що визначається відповідно до статей 65 і 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсій береться (за вибором того, хто звернувся за пенсією): за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі.

Із записів трудової книжки ОСОБА_1 судами встановлено, що після призначення пенсії за віком з 03.07.1994р. він продовжував працювати на посаді доцента до 01.02.1997р., тобто на посаді, яка дає право для призначення пенсії відповідно до вказаного Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) . У жовтні 2000 року скаржнику запропоновано надати довідку про заробітну плату для перерахунку пенсії у відповідності до вказаного Закону, однак, останній відмовився і наполягав на перерахунку пенсії за документами, наявними в пенсійній справі. Враховуючи викладене, суди обгрунтовано дійшли висновку про відсутність підстав для обчислення пенсії, виходячи із заробітної плати по документам пенсійної справи, з якої йому була обчислена пенсія за віком, за період з 01.07.1992р. по 30.06.1994р.

Крім того, суди правильно звернули увагу на те, що ОСОБА_1 подав скаргу за правилами Гл.31-А ЦПК України (1618-15) і всупереч вимогам ст.248-2 цього Кодексу не вказав предмет оскарження. Так, у скарзі він посилається на неправомірні дії Кіровського районного відділу соціального захисту населення, а просить зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська усунути порушення його прав, до якого з приводу оскаржуваного питання взагалі не звертався.

За обставин, коли оскаржувані судові рішення постановлено з додержанням норм процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 230 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2004 року та рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 червня 2002 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття вказаних обставин.