Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі –ДПІ)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2007

у справі № 28/209-А (22-а-1856/07)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "З ТЕК"(далі –ТОВ "3 ТЕК")

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –не з’явились,

відповідача –Макара О.З.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2006 № 0002622302/1, № 0002632302/1 та № 00026423021/1 з мотивів їх прийняття з порушенням чинного законодавства України.

Постановою господарського суду міста Києва від 16.02.2007 позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.06.2006 № 0002632302/1 та податкове повідомлення-рішення від 02.06.2006 № 0002642302/1 в частині визначення ТОВ "3 ТЕК" суми штрафних санкцій у розмірі 4 282 грн. В решті позову відмовлено. У прийнятті цього судового акта місцевий суд виходив з того, що визнання недійсними податкових накладних в майбутньому (тобто після здійснення господарських операцій, за результатами виконання яких ці накладні було складено) є обов’язковою підставою для відповідного коригування податкового кредиту, сформованого за такими накладними, тоді як помилково відшкодована платникові сума ПДВ не є донарахуванням суми податкового зобов’язання у розумінні підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що виключає правомірність застосування до ТОВ "3 ТЕК"штрафу за податковим повідомленням-рішенням від 02.06.2006 № 0002642302/1. Крім того, за висновком суду першої інстанції, витрати позивача на оплату постачальникові товару підлягають включенню до складу валових витрат підприємства з огляду на підтверджений матеріалами справи факт такої оплати.

Постановою від 26.11.2007 Київський апеляційний адміністративний суд

частково скасував названу постанову суду першої інстанції, повністю задовольнивши позовні вимоги ТОВ "3 ТЕК", з тих мотивів, що на момент укладення та виконання договору від 08.01.2004 контрагент позивача –товариство з обмеженою відповідальністю "Снек"(далі –ТОВ "Снек") –перебував на податковому обліку в податковій інспекції та був зареєстрований як платник ПДВ, тоді як подальше скасування такої реєстрації не позбавляє складені ним податкові накладні юридичної сили. В решті апеляційний суд погодився з висновками господарського суду міста Києва зі справи.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами було проігноровано факт визнання недійсними установчих, реєстраційних та усіх первинних документів контрагента ТОВ "Снек"за рішенням місцевого суду Голосіївського району міста Києва від 15.06.2005 у справі № 2-3373/13-2005, що виключає можливість використання первинних документів, складених цим товариством, у податковому обліку позивача.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що:

- ДПІ було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "3 ТЕК"щодо повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаєморозрахунках з ТОВ "Снек"за період з 01.01.2004 по 01.04.2004;

- результати перевірки зафіксовано в акті від 17.04.2006 № 146/23-2/31866380;

- в ході цієї перевірки контролюючим органом було виявлено, зокрема, факт придбання позивачем товару (електронних комплектуючих) на загальну суму 1 920 776,84 грн. (у тому числі 320 129,48 грн. ПДВ) за договором від 08.01.2004 у суб’єкта господарювання (ТОВ "Снек") з ознаками фіктивного підприємництва, що в подальшому стало підставою для визнання недійсними установчих документів ТОВ "Снек", а також складених ним первинних бухгалтерських документів та податкових накладних та визнання недійсною реєстрацію цього товариства як платника ПДВ за рішенням місцевого суду Голосіївського району міста Києва від 15.06.2005 у справі № 2-3373/13-2005;

- на підставі висновку про відсутність документального підтвердження факту здійснення позивачем витрат на придбання товару у ТОВ "Снек"та правомірності віднесення сум ПДВ у складі вартості придбаного товару до складу податкового кредиту ДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.04.2006: № 0002632302/0, згідно з яким ТОВ "3 ТЕК"визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 600 243 грн. (у тому числі 400 162 грн. за основним платежем та 200 081 грн. штрафних санкцій); № 0002622302/0 про донарахування позивачеві податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 467 349 грн. (у тому числі 311 566 грн. за основним платежем та 155 783 грн. штрафних санкцій); № 0002642302/0, за яким ТОВ "3 ТЕК"визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 8563 грн. та застосовано на цій підставі штраф у сумі 4 282 грн.;

- за наслідками оскарження названих актів індивідуальної дії в адміністративному порядку вказані рішення контролюючого органу були залишені без змін, у зв’язку з чим було прийнято тотожні за змістом податкові повідомлення-рішення від 02.06.2006 № 0002632302/1, № 0002622302/1 та № 0002642602/1.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону (168/97-ВР) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У справі, яка розглядається, місцевий суд зазначив, що визнання недійсними податкових накладних у майбутньому вже після здійснення господарської операції, на виконання якої вони були складені, виключає правомірність формування податкового кредиту на підставі таких накладних. Втім, за висновком апеляційного суду, наявність у платника податку –позивача –виданих йому продавцем товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства до моменту анулювання його реєстрації як платника ПДВ, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

Однак, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Тобто у разі фіктивності операцій визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

В даному разі з огляду на фіктивний характер діяльності постачальника позивача (ТОВ "Снек") для належного з’ясування факту поставки товару позивачеві судам слід було встановити усе коло обставин стосовно такої поставки, дослідивши первинні документи, що підтверджували б факт перевезення товару, його прийняття за кількістю та якістю, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання товару тощо. Натомість суди обмежилися лише дослідженням складених цим же товариством первинних документів, при цьому не надавши будь-якої правової оцінки факту придання позивачем продукції у особи, діяльність якої мала ознаки фіктивного підприємництва.

Аналогічно у разі відсутності реальної поставки товару витрати позивача на його оплату не підлягали б включенню до валових витрат підприємства відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права (частина друга), а обґрунтованим –рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина третя).

Згідно з частиною другою статті 227 названого Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду міста Києва від 16.02.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2007 у справі № 28/209-А (22-а-1856/07) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.