Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Кобилянського М.Г.,

Суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Заїки М.М., Юрченка В.В.

секретар: Латиніна І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційними скаргами Державної судової адміністрації України та Головного управління юстиції у Хмельницькій області, яке приєдналося до скарги на постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2006 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 23 листопада 2006 року і Територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 23 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 20 лютого 2007 року

за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Головного управління державного казначейства при Міністерстві фінансів України, Державної судової адміністрації України, Хмельницького обласного управління юстиції, Територіального управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області про стягнення заробітної плати, –

У грудні 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що в порушення вимог Закону України "Про статус суддів" (2862-12) відповідачі з 1996 по 2004 рік не виплачували у повному обсязі премії, матеріальні допомоги, надбавки за досягнення праці, вислугу років та ін., просили стягнути недоотримані суми в розмірі 57749,70 грн. і 43773,97 грн. відповідно, а також по 900 грн. судових витрат кожному.

Постановою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2006 року позов задоволено.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 23 листопада 2006 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено та стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 57749,17 грн. заробітної плати і 900 грн. судових витрат, на користь ОСОБА_2 –43773,97 грн. заробітної плати, 900 грн. судових витрат. Зазначені суми коштів списано з розрахункового рахунку Державного бюджету України №35213015004024, відкритого у Державному казначействі України, МФО 820172.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 20 лютого 2007 року заяву Територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду Хмельницької області від 23 листопада 2006 року залишено без задоволення.

Державна судова адміністрація України та Головне управління юстиції у Хмельницькій області, яке приєдналося до її скарги просять скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, а Територіальне управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і просять прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Державна судова адміністрація України і Територіальне управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області зазначають, що аудиторські довідки про недонарахування заробітної плати суддям складені з порушенням вимог міжнародного стандарту і не можуть бути належними доказами по справі. Звертають увагу суду на те, що позивачами не надано наказів голови суду щодо виплати відповідних надбавок і судами не враховано, що преміювання суддів здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2006 року та постанова Апеляційного суду Хмельницької області від 23 листопада 2006 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 20 лютого 2007 року підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду голови Городецького районного суду Хмельницької області, а ОСОБА_2 працює суддею цього суду. Згідно аудиторських довідок приватної аудиторської фірми "Поділля-аудит-центр"від 14.11.2005р. №280д і №281д заборгованість за період з 1996 року по грудень 2004 року становить: ОСОБА_1 –57749 грн. 17 коп., ОСОБА_2 –43773 грн. 97 коп. Зазначені суми складаються із посадового окладу, включаючи доплати за кваліфікаційний клас, надбавку за інтенсивність праці, надбавку за досягнення праці, надбавку за вислугу років, щомісячні премії, відпускні, матеріальну допомогу та додатковий посадовий оклад.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що відповідно до положень ст. 130 Конституції України та ст. 18 Закону України "Про статус суддів"від 07 лютого 2002 року передбачено, що фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів забезпечує держава. Забезпечення функціонування судової влади передбачає: окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону; законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів, гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів. Судами прийнято як доказ по справі розрахунок заробітної плати позивачів, проведений аудиторською фірмою, і оскільки відповідачі не подали інших доказів на його спростування, цей доказ визнаний судами належним.

Такі висновки суду суперечать вимогам ч.2 ст. 71 КАС України та є передчасними, а обставини справи підлягають повному з’ясуванню.

Судами не враховано те, що відповідно до пункту 20 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) державна судова адміністрація утворюється до 01 січня 2003 року. До утворення державної судової адміністрації зберігається існуючий порядок організаційного забезпечення та фінансування діяльності судів. До 01 січня 2003 року фінансування і матеріально-технічне забезпечення місцевих та апеляційних судів здійснюються в обсязі, передбаченому Законом України "Про Державний бюджет України на 2002 рік" (2905-14) . Тобто, враховуючи викладене та згідно зі статтею 19 Закону України "Про судоустрій"від 05 червня 1981 року № 2022, організаційне забезпечення діяльності судів, в тому числі і забезпечення суддів службовим обмундируванням у період до 1 січня 2003 року здійснювали Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське і Севастопольське міські управління юстиції.

При новому розгляді справи суду слід звернути увагу на те, що Державна судова адміністрація України щодо питань організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи не є правонаступником Міністерства юстиції України чи будь-якого іншого органу державної влади та до неї не переходили матеріальні права і обов'язки по вказаних у даному позові правовідносинах, а отже, Державна судова адміністрація України не може нести відповідальність за зобов’язаннями, які виникли до 01 січня 2003 року щодо заборгованості по виплаті заробітної плати.

Крім того, при задоволенні вимог позивачів щодо стягнення недоплачених сум заробітної плати, судом не досліджено докази щодо виплати позивачам відповідних надбавок і премій, оскільки преміювання суддів здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання на підставі наказів голови суду.

Рішення щодо проведення виплат на користь позивачів помилково прийняте на підставі розрахунку, проведеного аудитором ПАФ "Поділля-аудит-центр", який перевищив свої повноваження. А саме, маючи право лише на виконання завдання з підготовки фінансової інформації, фактично підготував довідку, яка за змістом, з урахуванням конкретних висновків про необхідність проведення певних виплат, нагадує експертизу.

З урахуванням викладеного, обставини справи при новому розгляді потребують повного та всебічного з'ясування з додержанням вимог допустимості та належності доказів.

Оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам ст. 159 КАС України і оскільки суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а допущені порушення призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2006 року та постанова Апеляційного суду Хмельницької області від 23 листопада 2006 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Територіальне управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області також просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 20 лютого 2007 року, якою відмовлено у задоволені заяви про перегляд постанови від 23 листопада 2006 року за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції помилково прийнято як належний доказ по справі розрахунок заробітної плати позивачів, проведений аудиторською фірмою "Поділля-аудит-центр", а невідповідність аудиторських довідок вимогам Міжнародного стандарту супутніх послуг 4410, згідно висновку комісії стандартів та практики аудиту Аудиторської палати України від 20.12.2006р. і 26.12.2006р., є нововиявленою обставиною, яка не була відома управлінню на час прийняття постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 245 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви Територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду Хмельницької області від 23 листопада 2006 року, оскільки висновок комісії стандартів та практики аудиту Аудиторської палати України від 20.12.2006р. і 26.12.2006р. щодо невідповідності розрахунку, проведеного аудитором ПАФ "Поділля-аудит-центр", вимогам чинного законодавства, не існував на час прийняття цієї постанови, а тому нововиявлені обставини у розумінні вимог ст. 245 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 160, 220, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційні скарги Державної судової адміністрації України та Головного управління юстиції у Хмельницькій області, яке приєдналося до скарги на постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2006 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 23 листопада 2006 року і Територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 23 листопада 2006 року задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 23 листопада 2006 року, якою скасована постанова Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2006 року і задоволено позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Головного управління державного казначейства при Міністерстві фінансів України, Державної судової адміністрації України, Хмельницького обласного управління юстиції, Територіального управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області про стягнення заробітної плати - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 20 лютого 2007 року залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена у випадках, з підстав, у строки та в порядку, визначених статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.