Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Леонтович К.Г.

Островича С.Е.

Чалого С. Я.

Черпіцької Л.Т.

Цуркана М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа –Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату належних соціальних сум,-

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2008 року позовні вимоги задоволено. Визнано дії відповідача щодо не нарахування та виплаті позивачу соціальних виплат незаконними. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму одноразової допомоги на оздоровлення в розмірі 2100 грн. 00 коп.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми одноразової допомоги на оздоровлення в розмірі 2100 грн. Прийнято в цій частині нову постанову, якою зобов’язано відповідача донарахувати та здійснити дії по виплаті позивачу разової грошової допомоги за 2007 рік відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"у відношенні до розміру мінімальної заробітної плати. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судами встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії, що підтверджується посвідченням А № НОМЕР_1 від 01.06.2006.

Суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи дійшли правильного висновку, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися положеннями ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991.

А також суди вірно звернули увагу на те, що дію положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Судами встановлено, що відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу разової грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 100 грн. 00 коп. у вересні 2007 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) після скасування норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , який обмежував її розмір.

Зупинення дії положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) були недіючими, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Тому правильними є висновки судів щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо нездійснення такої виплати за 2007 рік відповідно до Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанції повно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтею 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу ІV КАС України (2747-15) .