колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Загороднього А.Ф., Кобилянського М.Г.,

секретар судового засідання Сіпаренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Івано-Франківського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії та стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 червня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2007 року,

У березні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 28 грудня 2005 року їй призначено пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , при обчисленні якої не враховано підвищення посадового окладу на 25% за військову службу у гірській місцевості. Просила зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати пенсію з урахуванням підвищеного посадового окладу з дня призначення пенсії, виплатити недоплачену суму пенсії та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 червня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати пенсію позивача з дня її призначення з урахуванням підвищення посадового окладу на 25% за військову службу в гірській місцевості та виплатити недоплачену суму пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2007 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 червня 2007 року –без змін.

Вказуючи на допущені, на думку Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, судами неповне з’ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Надвірнянсько-Богородчанському об’єднаному районному військовому комісаріаті Івано-Франківської області, який знаходиться в м. Надвірна Івано-Франківської області. Відповідно до довідок Надвірнянсько-Богородчанського ОРВК Івано-Франківської області від 12 березня 2007 року №68 та від 4 червня 2007 року №126 позивач отримувала підвищення посадового окладу на 25% за військову службу у гірській місцевості. ОСОБА_1 з 28 грудня 2005 року отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) . До розрахунку пенсії не включено підвищення посадового окладу на 25% за військову службу у гірській місцевості.

Відповідно до Переліку населених пунктів, яким відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" (56/95-ВР) , надається статус гірських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року № 647 (647-95-п) (з урахування змін та доповнень, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2001 року № 47 (47-2001-п) ) місту Надвірна Івано-Франківської області надано статус гірського.

Згідно з пунктом 39.1 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 5 березня 2001 року № 75 (z0251-01) , військовослужбовцям, які проходять військову службу у військових частинах (підрозділах), розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, посадові оклади підвищуються на 25 відсотків.

Відповідно до положень частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, зазначеним у пункті "д"статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і одержували перед звільненням зі служби персональні (збережені) посадові оклади за службу у високогірних або віддалених місцевостях держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, пенсії обчислюються з персональних (збережених) окладів, якщо інше не встановлено відповідними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до пункту "д"статті 1-2 цього Закону мають право на пенсію за цим Законом громадяни інших держав із числа військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства цих держав, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, їх пенсійне забезпечення здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають.

Тобто Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) передбачено право на обчислення пенсій з персональних (збережених) окладів, у тому числі і за службу у високогірній місцевості, лише для однієї категорії військовослужбовців, визначеній у пункті "д"статті 1-2 цього Закону.

Позивач до зазначеної категорії військовослужбовців не віднесена.

Крім цього, абзацом 1 пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей"від 17 липня 1992 року №393 (393-92-п) встановлено, що військовослужбовцям, які одержували перед звільненням зі служби персональні (збережені) посадові оклади, або підвищені посадові оклади за службу у високогірних місцевостях, пенсії обчислюються із звичайних, а не з персональних (збережених) або підвищених посадових окладів.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати пенсію позивача з дня її призначення з урахуванням підвищення посадового окладу на 25% за військову службу в гірській місцевості та виплатити недоплачену суму пенсії.

Суд апеляційної інстанції зазначеної помилки не виправив.

Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

При цьому відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України при зміні судового рішення суду першої інстанції, судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167 ч. 4, 210, 220, 221, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2007 року скасувати.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 червня 2007 року змінити, скасувавши зазначену постанову в частині зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати пенсію позивача з дня її призначення з урахуванням підвищення посадового окладу на 25% за військову службу в гірській місцевості та виплатити недоплачену суму пенсії та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

В решті постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 червня 2007 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.