2-а-10934/09/2570 Про скасування розпорядження, яким встановлено порушення вимог законодавства про цінні папери - 28.09.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Банк "Демарк"на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Банк "Демарк"до уповноваженої особи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку –виконуючого обов’язки начальника Чернігівського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку Дудкова Ю.О. про визнання дій протиправними та скасування розпорядження, -

Позивач ВАТ "Банк "Демарк" звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати неправомірними дії уповноваженої особи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку –виконуючого обов’язки начальника Чернігівського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - територіальне управління ДКЦПФР) Дудкова Ю.О. в частині прийняття розпорядження від 18.08.2009 року № 77-ЧН (№ 934/02/01-24) та скасувати таке розпорядження.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що оскаржуване розпорядження не відповідає вимогам Господарського кодексу України (436-15) та чинного законодавства, що регулює ринок цінних паперів та підлягає скасуванню.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач ВАТ "Банк "Демарк"подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якої задоволити позовні вимоги, посилаючись на неповне з’ясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання з’явилися представники позивача ВАТ "Банк "Демарк", які підтримали вимоги апеляційної скарги, інші учасники судового процесу не з’явились, причини неявки суду не відомі, про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом 1-ої інстанції встановлено, що 19.10.2007 року між ВАТ "Банк "Демарк"та ВАТ "ЧеЗаРа"був укладений договір № 1032 про надання послуг по веденню реєстру власників іменних цінних паперів (далі –Договір № 1032).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 Договору № 1032, договір може бути припинений за ініціативою однієї з сторін. В разі припинення дії договору на підставі п. 7.2.1 сторона, яка прийняла таке рішення, повинна у письмовій формі повідомити другу сторону про припинення дії договору не менш ніж за 45 календарних днів до дати припинення дії договору. Листом від 28.04.2009 року №06/11-278 ВАТ "Банк "Демарк" повідомив ВАТ "ЧеЗаРа"про прийняте ним рішення про припинення дії Договору № 1032 з 01.07.2009 року та повідомив, що датою закриття реєстру є дата припинення дії вказаного договору –01.07.2009 рік.

З 01.07.2009 року ВАТ "Банк "Демарк"було в односторонньому порядку припинено дію Договору № 1032.

18.08.2009 року відповідачем було прийнято розпорядження № 77-ЧН, яким встановлено порушення вимог законодавства про цінні папери, передбачені п. 3 розділу X Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів та встановлено строк до 25.08.2009 року для усунення порушень.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог ВАТ "Банк "Демарк", з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 Розділу 1 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17.10.2006 року №1000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2007 року за № 49/13316 (z0049-07) (далі –Положення), рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів приймається загальними зборами емітента. Умови договору на ведення реєстру затверджуються загальними зборами або спостережною (наглядовою) радою у порядку, визначеному статутом емітента. Якщо у визначений термін рішення про передачу ведення реєстру новому реєстроутримувачу не може бути прийняте загальними зборами акціонерів, виконавчий орган емітента (правління) за погодженням із спостережною радою (за її наявності) приймає рішення про обрання тимчасового реєстроутримувача та передачу йому ведення реєстру на строк до прийняття рішення про обрання нового реєстроутримувача на найближчих загальних зборах, але не пізніше ніж у двомісячний термін. Реєстратор здійснює реєстраторську діяльність згідно з нормативно-правовими актами України та за наявності ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

Відповідно до п. 9 та п. 10 Розділу XIII Положення (z0049-07) емітент або реєстратор, що здійснював ведення реєстру, та новий реєстроутримувач, до якого передається ведення реєстру емітента, повинні забезпечити передачу реєстру протягом 5 робочих днів від дати закриття реєстру, установленої відповідно до вимог цього Положення (z0049-07) . Емітент зобов'язаний забезпечити інформування зареєстрованих осіб про припинення дії договору на ведення реєстру у письмовій формі не пізніше дати закриття реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення норми чинного законодавства, ВАТ "Банк "Демарк"самостійно припинено ведення реєстру ВАТ "ЧеЗаРа", до моменту передачі інформації та документів, які складають систему реєстру ВАТ "ЧеЗаРа"новому реєстроутримувачу або уповноваженому на зберігання.

Крім того, судом 1-ої інстанції з’ясовано, що позивачем та ВАТ "ЧеЗаРа"не була призначена нова дата закриття реєстру. Позивач не звертався до суду з позовом до ВАТ "ЧеЗаРа"щодо прийняття інформації та документів, які складають систему реєстру.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду 1-ої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.