ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"07" липня 2010 р. К-5550/08
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Сергейчука О.А.
Степашка О.І.
при секретарі: Кравченко В.О.
за участю представників:
позивача: не з’явився.
відповідача: не з’явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим
на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.03.2008
у справі № 2-23/16389-2007А
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полівтор"
до Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.03.2008, позов ВАТ "Полівтор"задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ в Автономній Республіці Крим від 24.02.2007 №0000022304/0, від 28.04.2007 №0000022304/1, від 13.07.2007 №0000022304/2, від 18.09.2007 №0000022304/3, якими зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 380402,00 грн. Заборонено Красноперекопській ОДПІ в Автономній Республіці Крим здійснювати будь-які дії щодо стягнення податкового боргу, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях від 24.02.2007 №0000022304/0, від 28.04.2007 №0000022304/1, від 13.07.2007 №0000022304/2, від 18.09.2007 №0000022304/3, оскільки дані рішення є неузгодженими. Стягнуто з держбюджету на користь позивача 3,40 грн. судового збору.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, п.1.8 ст.1, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався.
Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень місяць 2006 року з врахуванням отриманих матеріалів з питань правових відносин з ТОВ "Нова Євромережа"по ланцюгу постачання, за результатами якої складено акт №100/23-0/00426408 від 20.02.2007
За висновками акта перевірки, відповідно до п.1.8 ст.1, пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"підлягає зменшенню розмір відшкодування податку на додану вартість за березень 2006 року на суму 380402,00 грн.
Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного
значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів
(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів
(послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування
включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов’язань і податкового кредиту.
При цьому виникнення права платника податку на податковий кредит врегульоване пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема, за фактом отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), вимоги до якої встановлені пп.7.2.1 п.7.2 цієї статті.
Суди попередніх інстанцій встановивши, що постачальником позивача у березні 2006 року було ТОВ "Нова Євромережа", яким за операціями з продажу поліетилену видано податкові накладні що відповідають вимогам встановленим пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", де зазначено місце знаходження продавця –м.Київ, вул.Пестеля, 11, дійшли вірного висновку про дотримання позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) при формуванні податкового кредиту за даними операціями.
Посилання податкового органу на не підтвердження сплати зобов’язань з податку на додану вартість до бюджету постачальником позивача зустрічними перевірками, судами попередніх інстанцій правильно відхилено, з тих підстав що, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
З аналізу норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).
За відсутності обов’язку покупця сплачувати податок на додану вартість, який ним сплачений в ціні товару продавцю, ще і до бюджету, висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність покладення такого зобов'язання на позивача та в результаті зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 380402,00 грн., є правильними.
Разом з тим, суди як першої так апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині заборони Красноперекопській ОДПІ в Автономній Республіці Крим здійснювати будь-які дії щодо стягнення податкового боргу, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях від 24.02.2007 №0000022304/0, від 28.04.2007 №0000022304/1, від 13.07.2007 №0000022304/2, від 18.09.2007 №0000022304/3, оскільки дані рішення є неузгодженими, не врахували, що зазначені вимоги не є належним способом захисту порушеного права.
У разі прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення та визначення платнику податкового зобов’язання способом захисту порушеного права має бути вимога про його скасування.
З прийняттям судами рішення про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, права платника податку повністю відновлені.
З цих підстав підлягають скасуванню, з закриттям провадження у справі, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині заборони Красноперекопській ОДПІ в Автономній Республіці Крим здійснювати будь-які дії щодо стягнення податкового боргу, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях від 24.02.2007 №0000022304/0, від 28.04.2007 №0000022304/1, від 13.07.2007 №0000022304/2, від 18.09.2007 №0000022304/3, оскільки дані рішення є неузгодженими, в іншій частині рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 157, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.03.2008 в частині заборони Красноперекопській ОДПІ в Автономній Республіці Крим здійснювати будь-які дії щодо стягнення податкового боргу, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях від 24.02.2007 №0000022304/0, від 28.04.2007 №0000022304/1, від 13.07.2007 №0000022304/2, від 18.09.2007 №0000022304/3, оскільки дані рішення є неузгодженими, скасувати з закриттям провадження у справі в цій частині.
В решті судові рішення залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко Судді О.М.Нечитайло Н.Г.Пилипчук О.А.Сергейчук О.І.Степашко