Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої:

Сіроша М.В.

Суддів:

Гончар Л.Я.

Бим М.Є.

Островича С.Е.

Гордійчук М.П.

при секретарі : Лук’яненко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою АТ Банк "Фінанси та кредит" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року у справі за позовом АТ Банк "Фінанси та кредит" до КП Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації", третя особа - ВАТ "Бобровицький молокозавод", ВАТ "СОММАС" про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії по реєстрації права власності, -

АТ Банк "Фінанси та кредит" звернувся до суду з позовом до КП Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії по реєстрації права власності.

Позивач просив суд визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо державної реєстрації права власності позивача на Єдиний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Миронівка, вул. Чкалова, 124 (був. Чкалова № 58), який складається з усіх видів майна, призначених для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, а також право на торговельну марку, та інші права, які належать до єдиного майнового комплексу, нерухоме майно Єдиного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Миронівка, вул. Чкалова, 124 (був. Чкалова № 58), та складається з наступних будівель та споруд: Головний виробничий корпус (літ. "А", площа 3820,4 кв. м), Склад-гараж (літ. "Б", площа 532,7 кв.м), Котельня (літ. "В", площа 575,5 кв.м), Прохідна (літ. "Д", площа 28,6 кв.м), Мазутна (літ. "Е", площа 64,9 кв.м), Насосна станція (літ. "З", площа 9,8 кв.м), Цех сухого знежиреного молока (літ. "К", площа 1925,0 кв.м), устаткування, інвентар, транспорт, інше майно та права Єдиного майнового комплексу, зазначені у переліку, згідно Додатку № 1 до Договору іпотеки цілісного майнового комплексу №158ЩИК/0606 від 21.06.2006р., та про зобов'язання відповідача зареєструвати право власності позивача на Єдиний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Миронівка, вул. Чкалова, 124 (був. Чкалова № 58), який складається з усіх видів майна, призначених для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, а також право на торговельну марку, та інші права, які належать до єдиного майнового комплексу, нерухоме майно Єдиного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Миронівка, вул. Чкалова, 124 (був. Чкалова № 58), та складається з наступних будівель та споруд: Головний виробничий корпус (літ. "А", площа 3 820,4 кв. м), Склад-гараж (літ. "Б", площа 532,7 кв.м), Котельня (літ. "В", площа 575,5 кв.м), Прохідна (літ. "Д", площа 28,6 кв.м), Мазутна (літ. "Е", площа 64,9 кв.м), Насосна станція (літ. "З", площа 9,8 кв.м), Цех сухого знежиреного молока (літ. "К", площа 1925,0 кв. м), устаткування, інвентар, транспорт, інше майно та права Єдиного майнового комплексу, зазначені у переліку, згідно Додатку № 1 до Договору іпотеки цілісного майнового комплексу №1581ЦИК/0606 від 21.06.2006 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року апеляційну скаргу АТ Банк "Фінанси та кредит" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2009 року залишено без змін.

У поданій касаційній АТ Банк "Фінанси та кредит", з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами попередніх інстанцій встанволено, що між позивачем та ВАТ "Бобровицький молокозавод" було укладено договори про мультивалютну кредитну лінію № 95ІМ-01-05 від 22 квітня 2005 року та № 1006м-01-05 від 16 вересня 2005 року.

На забезпечення виконання зобов'язань ВАТ "Бобровицький молокозавод" за вищезазначеними договорами про мультивалютну кредитну лінію між ВАТ "СОММАС" та позивачем укладено договір іпотеки № 158ЦИК/0606 від 21 червня 2006 року єдиного майнового комплексу, згідно якого в іпотеку позивачу передано об'єкт нерухомого майна як забезпечення повернення кредитних ресурсів виданих за договорами про мультивалютну кредитну лінію, а також відсотків за користування кредитом, комісійної винагороди, неустойки за договором іпотеки або за договорами про мультивалютну кредитну лінію, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за вищезазначеними договорами, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет застави, в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог.

Рішення судів попередніх інстанцій, про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивовані тим, що в п. 12.3.1 договору іпотеки №158ЦИК/0606 від 21 червня 2006 року зазначено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Зазначений пункт договору в подальшому не змінювався сторонами.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" в редакції, що діяла на момент укладення договору іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотньої дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Цивільні відносини між позивачем та ВАТ "СОММАС" щодо набуття позивачем предмету іпотеки у власність виникли на підставі договору іпотеки з 21.06.2006 року.

Зміни до ст. 37 Закону України "Про іпотеку", якими визначено, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, були прийняті Верховною Радою України 25.12.2008 р.

Суди виходячи з аналізу наведених норм права вірно зазначили, що норма ч. 1 ст. 37 Закону "Про іпотеку" в редакції Закону №800-VI від 25.12.2008 року (800-17) , на яку посилався позивач, не може застосовуватися до даних правовідносин.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, оскільки має застосовуватися вищезазначена норма в редакції, що діяла станом на день укладення договору іпотеки, відповідно до якої застереження в іпотечному договорі не являлось правовою підставою для реєстрації права власності.

Також вірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що підстави для зобов’язання відповідача здійснити реєстрацію права власності позивача на Єдиний майновий комплекс на підставі договору іпотеки № 1581ЦИК/0606 від 21 червня 2006 року - відсутні

Крім того, застереження в іпотечному договорі, так само як і договір іпотеки, який позивач надав суду, не міститься в Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (додаток 1 до Тимчасового положення).

В матеріалах справи відсутні докази укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя між позивачем та ВАТ "СОММАС", а також доказів подання такого договору відповідачу.

Пункт 3.5. Тимчасового положення визначає, що реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам.

Забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності.

Відповідно до п. 3.3. Тимчасового положення у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу АТ Банк "Фінанси та кредит" залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.