Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Смоковича М.І.,

Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в місті Донецьку ради, третя особа: Управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій протиправними, стягнення щорічної допомоги на оздоровлення та недоотриманої щорічної допомоги до 5 травня,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Калінінського районного суду міста Донецька від 29 травня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2009 року,

У березні 2009 року ОСОБА_6 пред’явив у суді позов до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в місті Донецьку ради (далі –УПСЗН), третя особа: Управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій протиправними, стягнення щорічної допомоги на оздоровлення та недоотриманої щорічної допомоги до 5 травня за 2009 рік та виплату їх у розмірах, встановлених законом і надалі, посилаючись на те, що є інвалідом війни ІІ групи і, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Крім того, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інваліду ІІ групи, належить до виплати щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Зазначав, що відповідач ухиляється від виплати йому цих коштів у повному обсязі.

Просив суд (з урахуванням уточнених позовних вимог) визнати дії відповідача протиправними, зобов’язати його здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, передбаченому статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та недоотриманої щорічної допомоги до 5 травня, у розмірі встановленому частиною п’ятою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", стягнути 10000 гривень моральної шкоди.

Постановою Калінінського районного суду міста Донецька від 29 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову УПСЗН провести донарахування щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік та щорічної одноразової допомоги до 5-го травня за 2009 рік та стягнуто, відповідно, 2905 гривень та 3554 гривень цих соціальних виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень і ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювань, пов’язаних з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має статус інваліда війни, відповідно до пункту 1 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам ІІ групи, виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до частини 7 цієї статті, визначається на момент її виплати.

Частиною п’ятою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

У 2009 році УПСЗН виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 120 гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) , а разову грошову допомогу до 5 травня –у розмірі 430 гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року № 211 (211-2009-п) "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) .

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій УПСЗН та стягнення на користь позивача недонарахованих виплат за 2009 рік, суд першої інстанції, з висновком якого обґрунтовано погодився апеляційний суд, виходив із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами та дійшов висновку, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню: в частині щорічної допомоги на оздоровлення –стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та Закон України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (835-17) , яким визначений розмір мінімальної заробітної плати, а в частині разової грошової допомоги до 5 травня – Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Відтак, задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення та грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що розміри, в яких вони виплачені позивачу, не відповідають розміру, встановленому статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та частиною п’ятою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому невиплачена йому у 2009 році сума підлягає стягненню у судовому порядку.

Окрім того, колегія суддів вважає таким, що відповідає змісту законодавства, рішення судів щодо зобов’язання відповідача і на майбутнє виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення та грошову допомогу до 5 травня у розмірах, передбачених законами, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій, всебічно і повно встановивши всі фактичні обставини справи, правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні відносини сторін, та не порушили норм процесуального права, а тому прийняті ними рішення, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають залишенню в силі.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Калінінського районного суду міста Донецька від 29 травня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.