Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 серпня 2007 року справі №2-16/3222-2007А

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз"(надалі –ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кримгаз")

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (надалі – ДПІ у м.Сімферополі АР Крим)

про спонукання до виконання певних дій, -

У лютому 2007 року позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом у якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, поставлено питання про зобов’язання відповідача вчинити певні дії; визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі АР Крим №0011091502/0 від 10.08.2006 року; визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі АР Крим №0013621502/0 від 19.10.2006 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до п.4.3 "Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за стягуванням яких здійснюється органами державної податкової служби України"при наданні уточнюючого розрахунку який збільшує або зменшує податкові зобов’язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку проводиться датою його надання.

Постановою господарського суду Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 серпня 2007 року, позовні вимоги задоволено. Зобов’язано ДПІ у м.Сімферополі АР Крим виконати вимоги п.4.3 "Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за стягуванням яких здійснюється органами державної податкової служби України"та відобразити в особовому рахунку ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кримгаз"нарахування на підставі наданих уточнених декларацій, з дати їх надання (19 травня 2006 року), та провести відповідний послідовний перерахунок по особовому рахунку ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кримгаз", починаючи від дати отримання (19 травня 2006 року) ДПІ у м.Сімферополі АР Крим уточнюючих розрахунків на зменшення податкових зобов’язань по ПДВ минулих податкових періодів на суму 74181,00грн.; визнанано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі АР Крим №0011091502/0 від 10.08.2006 року; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі АР Крим №0013621502/0 від 19.10.2006 року; з Державного бюджету України стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн.

Судові рішення мотивовано тим, що ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"встановлює вичерпний перелік правових підстав, що надають контролюючим органам права вживати до платників податків штрафних санкцій; визначає їх розмір, виходячи із складу правопорушень яких припустився платник податків; містить підстави звільнення платників податків від нарахування штрафних санкцій, або їх зменшення.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій поставлено питання про скасування Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 серпня 2007 року і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У травні 2006 року ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кримгаз"надав до органів державної податкової служби: уточнюючи розрахунки на зменшення раніше задекларованих податкових зобов’язань минулих періодів з податку на додану вартість за липень 2003 року на суму 2068,00грн, за серпень 2003 року на суму 931,00грн, за вересень 2003 року на суму 16440,00грн., за жовтень 2003 року на суму 8563,00грн., за листопад 2003 року на суму 3251,00грн., за червень 2004 року на суму 14627,00грн., за вересень 2004 року на суму 28296,00грн., за квітень 2005 року на 5,00грн. (а.с.8-15); уточнюючий розрахунок на збільшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, заявленого до відшкодування у декларації за грудень 2003 року у розмірі 33333,00грн., з відповідним відображенням у декларації з податку на додану вартість за червень 2006 року цієї суми у складі податкового кредиту наступного податкового періоду (а.с.29).

На підставі зазначених уточнюючих розрахунків, контролюючим органом проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2006 року, про що складено акт №4581/15-2 від 07.08.2006 року (а.с.32).

Проведеною перевіркою податковим органом, зокрема, встановлено, що у позивача за червень 2006 року підлягає донарахуванню та сплати до бюджету сума податку на додану вартість по декларації за червень 2006 року, у розмірі 33333,00грн., також, на підставі п.п.17.1.4 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5% від донарахованої суми.

Крім того, відповідач провів документальну перевірку щодо своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, про що складено акт №5560/15-2 від 13.10.2006 року (а.с.52).

За результатами зазначеної перевірки, відповідачем встановлено, що в порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"позивачем сплачено суму податку на додану вартість у розмірі 71571,21грн. по декларації за червень 2006 року з затримкою на 21 день.

За наслідками проведених перевірок податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0011091502/0 від 10.08.2006 року (а.с.36), яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 34999,65грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції у сумі 1666,65грн. та №0013621502/0 від 19.10.2006 року (а.с.54), яким щодо позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 71571,21грн. за затримку на 21 календарний день граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи позивач скористався наданим йому правом та подав до органів державної податкової служби уточнюючі розрахунки.

Однак, в супереч вимогам п.4.3 "Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за стягуванням яких здійснюється органами державної податкової служби України" (z0843-05) , в якій зазначено, що при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання, відповідачем було присвоєно наданим уточнюючим розрахункам статус "до відома", тобто нарахування в особовому рахунку відображені не були (а.с.17). Вище викладене стало підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0011091502/0 від 10.08.2006 року.

Крім того, слід зазначити, що у п.17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"визначено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Однак, позивачем було виявлено факт завищення нарахованих ним самостійно сум податків. Тобто, чинним законодавством з питань оподаткування у таких випадках не передбачено застосування до платників податків штрафних санкцій.

Доводами касаційної скарги не спростовано зазначених висновків суду.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 червня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 серпня 2007 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.