Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Рецебуринського Ю.Й. (доповідач)

Головчук С.В.

Розваляєвої Т.С.

Сороки М.О.

Черпака Ю.К.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Одеської міської ради про захист житлових прав за касаційною скаргою виконавчого комітету Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року,

ОСОБА_6 (далі –позивач) звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Одеської міської ради (далі –відповідач) про захист житлових прав, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив зобов`язати відповідача надати йому, як колишньому військовослужбовцю, та членам його сім`ї житлове приміщення.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 16 грудня 2008 року позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність виконавчого комітету Одеської міської ради по нерозгляду питання щодо забезпечення сім`ї ОСОБА_6 відповідним житловим приміщенням, зобов`язано відповідача виконати вимоги чинного законодавства щодо першочергового надання сім`ї позивача відповідного житлового приміщення.

Виконавчий комітет Одеської міської ради, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалене ним рішення та закрити провадження у справі.

В якості обґрунтування своїх доводів касатор вказує на те, що між сторонами існує спір про право, що виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 19 Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженої Постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року № 193 (v0193400-81) військовослужбовці, прапорщики, мічмани та особи офіцерського складу, звільнені у запас або у відставку за станом здоров`я, віком чи по скороченню штатів, забезпечуються виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів житловою площею в першу чергу, але не пізніше ніж у тримісячний термін з дня прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки. Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР"від 12 вересня 1991 року (1545-12) передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України".

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Житлового кодексу України законодавством Союзу РСР і Української РСР право першочергового одержання жилого приміщення може бути надано й іншим категоріям громадян.

Враховуючи зазначене, а також те, що, як встановлено судами, позивач проходив військову службу в Збройних Силах Союзу РСР і був звільнений у зв`язку із скороченням штатів, він має право на першочергове одержання жилого приміщення.

Із зазначеним висновком судів також погоджується і колегія суддів суду касаційної інстанції.

Однак, висновок суду апеляційної інстанції щодо визнання незаконної бездіяльності відповідача по нерозгляду питання щодо забезпечення сім`ї позивача відповідним житловим приміщенням є необґрунтованим і завчасним.

Згідно із ст. 43 Житлового кодексу України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

В Одесі розподіл житла громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, проводиться управлінням капітального будівництва Одеської міської ради відповідно до Положення про управління капітального будівництва Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 26 липня 2006 року № 20-V та згідно із Планом розподілу загальної жилої площі, який затверджується виконавчим комітетом на кожен рік.

Як вбачається з матеріалів справи позивач стоїть на квартирному обліку Приморської районної адміністрації Одеської міської ради за групою офіцери запасу з 29 січня 1993 року і станом на 1 січня 2008 року був у черзі під номером 58.

Отже, для оцінки відповідності дій Одеської міської ради чинному житловому законодавству щодо першочергового забезпечення ОСОБА_8 житловим приміщенням судам необхідно було проаналізувати стан розподілу житла по всій групі офіцерів-пільговиків з моменту постановки позивача на облік (кількість наданих пільговикам квартир, номер позивача у черзі станом на 1993 рік, динаміку його просування по черзі з 1993 по 2008 рік тощо). Однак, судами цього зроблено не було.

Зазначені обставини є суттєвими для вирішення даного спору по суті і не можуть бути досліджені судом касаційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі дослідженні обставини справи, що перешкоджає прийняттю об’єктивного рішення.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального права призвели до неповного з’ясування обставин у даній справі та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону. Крім того, суду необхідно вирішити питання щодо можливості залучення до справи в якості третьої особи управління капітального будівництва Одеської міської ради, яке здійснює розподіл житла громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки ухваленим в цій справі рішенням можуть бути зачеплені його законні права та інтереси.

Враховуючи наведене, постанова Приморського районного суду міста Одеси від 16 грудня 2008 року та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року підлягають скасуванню, а касаційна скарга виконавчого комітету Одеської міської ради –частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 222- 223, 227, 230- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду міста Одеси від 16 грудня 2008 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2009 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.