Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову господарського суду Донецької області від 24 травня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2007 року

у справі №41/136а(22-а-1659/07)

за позовом Артемівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих (надалі –Артемівське УВП УТГ)

до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області (надалі –Артемівська ОДПІ Донецької області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У квітні позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення №0005412342/0 від 20.11.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перевіркою, яка була проведена податковим органом у жовтні 2005 року порушень встановлено не було, однак, у листопаді, на виконання вимог п.8.7 Наказу Державної податкової адміністрації "Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ юридичним особам"відповідачем додатково складено акт №1495/23/03972560, в якому виключене бюджетне відшкодування за квітень 2005 року в розмірі 11028,00грн. На підставі зазначеного акту перевірки, контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 11028,00грн. Однак, накази ДПА України це внутрішньовідомчі інструкції, які не мають силу закону.

Постановою господарського суду Донецької області від 24 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2007 року, позовні вимоги задоволені. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0005412342/0 від 20.11.2006 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання, тобто виконав усі передбачені законом умови для отримання відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту, в той час як доводи податкового органу про залежність права платника податку –покупця на податковий кредит від сплати податку до бюджету всіма постачальниками по всьому ланцюгу суперечать чинному законодавству.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій Артемівська ОДПІ Донецької області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Контролюючим органом була проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ Артемівським УВП УТГ за період з 01.04.2005 року по 01.08.2005 року, про що складено довідку №21/23 від 12.10.2005 року. Відповідно до зазначеної довідки, податковим органом за наслідками проведеної перевірки, порушень в достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за зазначений період не встановлено (а.с.17-24).

Згодом, контролюючим органом, на виконання вимог п.8.7 Наказу Державної податкової адміністрації "Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ юридичним особам"були направлені запити на проведення зустрічних перевірок по основним постачальникам позивача. Відповідно до листів-відповідей, при відстеженні ланцюгів до виробника по основним постачальникам Артемівського УВП УТГ, які формували податковий кредит квітня 2005 року встановлена неможливість доказу фактичних обставин здійснених операцій, у тому числі факту включення постачальниками сум ПДВ, які підлягають підтвердженню, до складу податкових зобов’язань у декларації за квітень 2005 року, та сплати ПДВ до бюджету по ланцюгу на суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню у розмірі 11028,00грн. по ТОВ "Ерматекс", яке звітувало у відповідному періоді з нульовими показниками.

На підставі вище викладеного, відповідачем, додатково до довідки виїзної перевірки Артемівського УВП УТГ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2005 року, було складено акт №1495/23/03972560 від 20.11.2006 року (а.с.26-28).

Згідно зазначеного акту, податковим органом встановлено, що позивачем порушено п.1.8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , внаслідок чого, сума бюджетного відшкодування за квітень 2005 року завищена на 11028,00грн.

За наслідками проведеної перевірки, Артемівською ОДПІ Донецької області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0005412342/0 від 20.11.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 11028,00грн.

Відповідно до п.1.8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1. п.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п.7.4.4 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Слід зазначити, що судом першої інстанції було досліджено первинні бухгалтерські документи позивача, якими підтверджується право позивача на податковий кредит, зокрема були досліджені і податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.п.7.5.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, твердження відповідача про неможливість податкового органу провести зустрічні перевірки основних постачальників позивача по ланцюгу Артемівське УВП УТГ –ТОВ "Моноліт"- ПП "Аспект 1" - ТОВ "Ерматекс"(місце знаходження не встановлено, за рішенням суду проводиться ліквідаційна процедура), якими підтверджувався факт сплати ними податку на додану вартість, не впливає на формування податкового кредиту позивача та суму належної йому до відшкодування з бюджету та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Слід також зазначити, що договірні відносини у позивача були саме з ТОВ "Моноліт-2003". У матеріалах справи містяться видаткові на податкові накладні, видані ТОВ "Моноліт-2003"позивачу (а.с.54-57).

З аналізу законодавчих норм, що регулюють вказані відносини, суди дійшли висновку, що закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати виробником податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо виробник товару не виконав свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводами касаційної скарги не спростовано зазначених висновків суду.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 24 травня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2007 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.