Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Костенка М.І., Маринчак Н.Є.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні

касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Донецькій області та Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007

у справі № 41/105а Господарського суду Донецької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D"

до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька

третя особа: Державна податкова адміністрація в Донецькій області

про скасування рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій

Постановою Господарського суду Донецької області від 25.04.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007, позов задоволено: скасоване рішення ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 15.01.2007 № 8/0000082342/0 про застосування до ТОВ "Foods and Goods L.T.D"штрафних (фінансових) санкцій, встановлених абзацом третім ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"від 12.06.1995 № 436/95 (далі за текстом –Указ № 436/95), в розмірі 619226,85 грн.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що перевірка, за результатами якої виявлено порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (z0040-05) (далі за текстом –Положення), а саме: не оприбуткування в касу готівки в сумі 123845,37 грн.- контролюючим органом проведена з порушенням ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"( Закон № 1776-ІІІ (1776-14) ) (за відсутності рішення про проведення позапланової перевірки), внаслідок чого акт перевірки від 02.12.2006 № 05990351/23-511-2 не є належним доказом, а прийняте на його підставі рішення про застосування штрафних санкцій є незаконним.

Погодившись з висновком суду першої інстанції щодо порушення ДПІ встановлених законом вимог стосовно проведення перевірки господарюючих суб’єктів у сфері контролю здійснення розрахунків та обігу готівки, суд апеляційної інстанції, крім того, виходив з недоведеності в судовому процесі факту вчинення позивачем правопорушення, за яке від притягнутий до відповідальності згідно з оспорюваним рішенням.

В касаційних скаргах ДПІ у Калінінському районі м. Донецька та ДПА у Донецькій області просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 2.6 Положення (z0040-05) , статей 11-1 та 11-2 Закону № 1776-ІІІ, частини 1 ст. 69 КАС України.

Заперечуючи проти касаційних скарг, позивач просить залишити скарги без задоволення як безпідставні.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що фактичною підставою для застосування до ТОВ "Foods and Goods L.T.D"штрафних санкцій згідно з оспорюваним позивачем рішенням слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 02.12.2006 № 05990351/23-511-2, про порушення товариством пункту 2.6 Положення (z0040-05) внаслідок не оприбуткування в касу готівки в сумі 123845,37 грн. Порушення проявилося в тому, що, провівши готівкові розрахунки на вказану суму через реєстратор розрахункових операцій та роздрукувавши Z-звіти від 21.11.2006 № 1515 на суму 29862,89 грн., від 22.11.2006 № 1516 на суму 22045,05 грн., від 23.11.2006 № 1517 на суму 24588,77 грн., від 24.11.2006 № 1518 на суму 27211.56 грн., від 25.11.2006 № 1519 на суму 20137.10 грн., позивач в книзі обліку розрахункових операцій ці суми готівки не облікував, вказані Z-звіти в книгу обліку розрахункових операцій не вніс (не вклеїв), зберігаючи їх в ящику реєстратора розрахункових операцій (а.а.с.76-77).

За визначенням пункту 1.2 Положення (z0040-05) оприбуткування готівки –це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 2.6 Положення (z0040-05) уся готівка, що надходить до каси, має своєчасно ( у день отримання готівкових коштів ) та у повній мірі оприбутковуватися; при проведенні готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Позивач не спростовує фактичних обставин, що слугували підставою для накладення на нього штрафних санкцій. Його заперечення факту не оприбуткування в касу готівки в сумі 123845,37 грн. стосуються іншого, ніж контролюючий орган, тлумачення складу цього порушення (а.а.с. 11, 88).

З огляду на те, що позивач не облікував вказану суму готівкових коштів, отриману за розрахунками, проведеними із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, в книзі обліку розрахункових операцій, як це вимагають пункти 1.2 та 2.6 Положення (z0040-05) , така його бездіяльність містить склад правопорушення, за яке абзацом третім ст. 1 Указу № № 436/95 встановлена відповідальність у вигляді штрафу в п’ятикратному розмірі суми не оприбуткованої готівки.

Суд апеляційної інстанції помилково вважав, що в діянні позивача відсутній склад вказаного правопорушення (неоприбуткування готівки), такий висновок не відповідає як фактичним обставинам справи, так і нормам матеріального права.

Перевірка ТОВ "Foods and Goods L.T.D"була здійснена службовими особами ДПА у Донецькій області згідно з направленнями від 28.11.2006 №№ 701,893, 856, 861, підписаними головою ДПА у Донецькій області, з реєстрацією перевірки журналі реєстрації перевірок (а.а.с. 52-53, 92). Позивач не заперечив допуск службових осіб контролюючого органу до перевірки, надав витребувані документи.

Оцінивши акт перевірки неналежним доказом та задовольняючи у зв’язку з цим позов, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що обставини, що слугували підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, ним не оспорюються. Суд при застосуванні статті 70 КАС України не звернув увагу, що встановлене нормою цієї статті правило щодо допустимості доказів стосується лише випадків, коли певні засоби доказування тих чи інших обставин визначаються законом, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Спору стосовно факту не відтворення в книзі обліку розрахункових операцій готівки в сумі 123845,37 грн. між сторонами немає. З огляду на це у суду не було законних підстав для висновку про неправомірність рішення про застосування штрафних санкцій.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але їх юридична оцінка судами першої та апеляційної інстанцій не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, ухвалені по справі судові рішення як такі, що не відповідають статті 159 КАС України, підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові з викладених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 231, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційні скарги ДПІ у Калінінському районі м. Донецька та ДПА у Донецькійобласті задовольнити, скасувати постанову Господарського суду Донецької області від 25.04.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007, в позові відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.