колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Гаманка О.І., Гуріна М.І., Заїки М.М., Ліпського Д.В.,

секретар судового засідання Сіпаренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації у Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання права на пенсію у більш високому розмірі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 6 лютого 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2007 року,

В листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах, а в період з 30 вересня 1999 року по 30 листопада 2005 року –в податковій міліції Державної податкової адміністрації у Полтавській області, звідки був звільнений на пенсію з посади старшого оперуповноваженого в спецзванні підполковника податкової міліції. Вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні становила 20 років 2 місяці. Відповідно до Указу Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу"від 24 квітня 2003 року № 370 (370/2003) була встановлена щомісячна надбавка за безперервну службу в органах внутрішніх справ у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби, зокрема, понад 20 років - до 70%. Чинність цього Указу була поширена Указом Президента України від 12 липня 2003 року № 595 (595/2003) на осіб начальницького складу податкової міліції. Проте зазначена надбавка позивачу не була призначена. Просив визнати неправомірними дії Державної податкової адміністрації у Полтавській області щодо відмови включити щомісячну надбавку за безперервну службу в розмірі 70% до грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія, зобов’язавши відповідача встановити цю надбавку шляхом видачі відповідного наказу з часу виходу позивача на пенсію, тобто з 1 грудня 2005 року; зобов’язати відповідача направити необхідні документи в пенсійний орган для перерахунку пенсії в зв’язку зі зміною грошового забезпечення з часу виходу на пенсію.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 29 січня 2007 року до участі в справі було залучено в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 6 лютого 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 6 лютого 2007 року –без змін.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, позивач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а в період з 30 вересня 1999 року по 30 листопада 2005 року –в податковій міліції Державної податкової адміністрації у Полтавській області. Вислуга років позивача на день звільнення на пенсію становила 20 років 2 місяці. Указом Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу"від 24 квітня 2003 року № 370 (370/2003) було надано Голові Служби безпеки України та Міністрові внутрішніх справ України право встановлювати відповідно військовослужбовцям Служби безпеки України і працівникам органів внутрішніх справ України щомісячні надбавки за безперервну службу в органах безпеки і органах внутрішніх справ у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків. Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Головою Служби безпеки України та Міністром внутрішніх справ України. Указом Президента України від 12 липня 2003 року № 595 (595/2003) було поширено чинність Указу Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу"від 24 квітня 2003 року № 370 (370/2003) на осіб начальницького складу податкової міліції.

Відповідно до положень пункту 1 наказу Державної податкової адміністрації України "Про заходи щодо виконання Указу Президента України від 12.07.2003 року № 595"від 4 лютого 2004 року № 71 з урахуванням змін, внесених наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2005 року № 115 встановлено, що голова ДПА України залишає за собою право встановлювати (скасовувати) наказом ДПА України особам начальницького складу податкової міліції за високі результати у службовій діяльності щомісячні надбавки за безперервну службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що встановлення щомісячної надбавки за безперервну службу працівникам податкової міліції є правом, а не обов’язком голови ДПА України, у залежності від наявності високих результатів у службовій діяльності. Позивачу ця надбавка під час проходження служби не встановлювалась, а тому підстави щодо її встановлення та включення до грошового атестату для перерахунку пенсії після звільнення позивача зі служби відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167 ч. 4, 210, 220, 221, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 6 лютого 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2007 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.