Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,

Головчук С.В.,

Розваляєвої Т.С.,

Рецебуринського Ю.Й.,

Черпака Ю.К.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Краснодонського міського управління праці та соціального захисту населення (далі –УПСЗН) про стягнення коштів на оздоровлення,-

У червні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що як учасник ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 3 категорії за правилами статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"має право на щорічну допомогу на оздоровлення.

Посилаючись на те, що розмір виплачуваної йому допомоги не відповідає розміру, встановленому вказаною статтею, позивач просив зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити відповідні суми за 1996-2003 роки.

Рішенням Краснодонського міського суду від 9 листопада 2004 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 23 лютого 2005 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Встановлено, що ОСОБА_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 14 Закону № 796-XII його віднесено до 3 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 48 Закону № 796-XII (тут і далі в редакції, чинній на час спірних правовідносин) позивач має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, однак виплата такої допомоги відповідачем здійснювалась виходячи з розмірів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) (далі –Постанова № 836).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 62 Закону № 796-XII застосування даного закону має проводитися в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади. Тому, суд вважав, і з такими висновками погодився суд апеляційної інстанції, цим положенням закону відповідали встановлення відповідачем передбачених Законом № 796-XII (796-12) виплат у розмірі, визначеному підпунктом "е"пункту 1 Постанови № 836 (836-96-п) , –21 грн. 50 коп. щорічно.

За таких обставин правильними та такими, що відповідають закону, є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач має право на отримання зазначених вище доплат. Однак помилковими вони є в частині того, що розміри цих доплат повинні перераховуватись згідно з розмірами, встановленими постановами Кабінету Міністрів України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні цього спору застосуванню підлягають норми Закону № 796-XII (796-12) з урахуванням законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати на відповідний рік.

За таких порушень норм матеріального права оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню.

Водночас суди не перевірили відповідність чинному законодавству розрахунку, наведеного позивачем. Це порушення є підставою для направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суддів.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Краснодонського міського суду від 9 листопада 2004 року і ухвалу апеляційного суду Луганської області від 23 лютого 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-2442 КАС України (2747-15) .