К-4925/10-С Про стягнення підвищення до пенсії - 28.10.2010 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільскої області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільскої області про стягнення підвищення до пенсії,-

ОСОБА_1. звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільскої області про стягнення підвищення до пенсії за період 2006-2009 роки.

Постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2009 року позов задоволено частково. Зобов"язано управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1. підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області задоволена частково. Постанова Шумського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2009 року скасована. Позов задоволено частково. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 22 травня 2008 року по 30 березня 2009 року включно виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільскої області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попереднійх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. має статус дитини війни та згідно зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", має право на щомісячне підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік"від 20.12.2005 року (зі змінами та внесеннями 19 січня 2006 року) пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"від 18 листопада 2004 року, повинні були запроваджуватись у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради з питань бюджету. Оскільки, Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії "дітям війни", пільги, встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"запроваджені не були.

Виходячи з цього, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що у зв"язку з тим, що підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком не нараховувалось відповідачем, то в даному випадку слід застосовувати річний строк звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України, оскільки іншими нормативно-правовими актами не визначено строк звернення до суду за не нарахованими пенсіями, відтак, посилання суду першої інстанції на ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення'' є помилковим, оскільки вона регламентує строки звернення до суду щодо нарахованих сум пенсій.

Таким чином суд дійшов вірного висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду щодо виплати підвищення до пенсії за 2007 рік.

Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28 грудня 2007 року (107-17) були внесені зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (v010p710-08) положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) визнані неконституційними.

Отже, в період з з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року –таке право у позивача було відсутнє у зв’язку із дією положень пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

За таких обставин, позивач в 2006 році та до 9 липня 2007 року, а також з 1 січня 2008 до 22 травня 2008 року не мала права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а має його лише з 22 травня 2008 року по 30 березня 2009 року (станом на день винесення судового рішення судом першої інстанції).

В той же час, суди дійшли вірного висновку, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність УПФ є протиправною.

Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільскої області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.