К-12035/07-С Про скасування податкових повідомлень-рішень - 20.05.2010 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство "Концерн-Електрон"(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова (далі –відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000512300/0/51/75 від 27 лютого 2006 року (№0000512300/1/14529 від 19 травня 2006 року, № 0000502300/2/20432 від 10 липня 2006 року, № 0000502300/3/27324 від 18 вересня 2006 року) про нарахування податкового зобов’язання по сплаті податку на додану вартість на суму 55541,00 грн. та штрафних санкцій 27770,50 грн., всього на 83311,50 грн. в частині податкового зобов’язання по сплаті податку на додану вартість на суму 53341,00 грн. та суми штрафних санкцій 26670,50 грн., всього 80011,50 грн.; скасування повністю податкового повідомлення-рішення № 5674 від 27 лютого 2006 року (№14530/1 від 19 травня 2006 року, № /2/20463 від 10 липня 2006 року, № /3/20463 від 18 вересня 2006 року) про нарахування податкового зобов’язання по сплаті податку на додану вартість на суму 14129,00 грн. та суми штрафних санкцій 7064,50 грн., всього 21193,50 грн.; скасування повністю податкового повідомлення-рішення №0000512300/0/27442 від 18 вересня 2006 року про нарахування податкового зобов’язання по сплаті земельного податку на суму 1036,08 грн. та суми штрафних санкцій 518,04 грн., всього 1554,12 грн. (в редакції заяви про додаткове уточнення позовних вимог від 07 грудня 2006 року № 35176).

Постановою господарського суду Львівської області від 16 січня 2007 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 0000512300/0/51/75 від 27 лютого 2006 року (№0000512300/1/14529 від 19 травня 2006 року, № 0000502300/2/20432 від 10 липня 2006 року, № 0000502300/3/27324 від 18 вересня 2006 року) в частині визначення ВАТ "Концерн-Електрон"суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 53341,00 грн. –основного платежу та 26670,50 грн. –штрафних санкцій, усього на суму 80011,50 грн. Скасовано повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 5674 від 27 лютого 2006 року (№14530/1 від 19 травня 2006 року, № /2/20463 від 10 липня 2006 року, № /3/20463 від 18 вересня 2006 року), яким ВАТ "Концерн-Електрон"зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14129,00 грн. та зобов’язано ВАТ "Концерн-Електрон" сплатити суму податку у розмірі 14129,00 грн. Та суму штрафних (фінансових) санкцій 7064,50 грн., всього 21193,50 грн. Скасовано повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова №0000512300/0/27442 від 18 вересня 2006 року, яким визначено ВАТ "Концерн-Електрон"суму податкового зобов’язання за платежем земельний податок з юридичних осіб в розмірі 1036,08 грн. –основного платежі та 518,04 грн. –штрафних (фінансових) санкцій, всього 1554,12 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2007 року постанову господарського суду Львівської області від 16 січня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Залізничному районі м. Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 16 січня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2007 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу ВАТ "Концерн-Електрон", посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, надали вірну правову оцінку діям податкового органу щодо прийняття оскаржуваних рішень, просить залишити касаційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м. Львова, а постанову господарського суду Львівської області від 16 січня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2007 року –без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова провела планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Концерн-Електрон"за період з 01 липня 2004 року по 30 вересня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 35/23-0/13801109 від 17 січня 2006 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало у зменшенні від’ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 14129,00 грн. та заниженні податку на додану вартість на загальну суму 55541,00 грн.; порушення позивачем пункту 1 статті 7 Закону України "Про плату за землю", яке полягало у заниженні земельного податку на суму 1043,31 грн.

27 лютого 2006 року на підставі вказаного акту ДПІ у Залізничному районі м. Львова згідно підпункту "б"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"прийняла податкове повідомлення-рішення №000512300/0/5175, яким визначила ВАТ "Концерн-Електрон"суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість у розмірі 83311,50 грн., з яких 55541,00 грн. –за основним платежем, 27770,50 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а відповідачем були прийняті податкові повідомлення –рішення № 0000512300/1/14529 від 19 травня 2006 року, № 0000502300/2/20432 від 10 липня 2006 року, № 0000502300/3/27324 від 18 вересня 2006 року на аналогічні суми нарахувань.

27 лютого 2006 року на підставі акту перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова згідно підпункту "б"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"прийняла податкове повідомлення-рішення № 5674, яким зменшила ВАТ "Концерн-Електрон"суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі у розмірі 14129,00 грн. та нарахувала штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7064,50 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а відповідачем були прийняті податкові повідомлення –рішення №14530/1 від 19 травня 2006 року, № /2/20463 від 10 липня 2006 року, № /3/20463 від 18 вересня 2006 року на аналогічні суми нарахувань.

27 лютого 2006 року на підставі акту перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова згідно підпункту "б"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000502300/0/5176, яким визначила ВАТ "Концерн-Електрон" суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 1564,96 грн., з яких 1043,31 грн. –за основним платежем, 521,65 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Львівській області "Про результати розгляду повторної скарги"від 09 вересня 2006 року № 14031/10/25-005/827 було частково скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова №0000502300/0/5176 від 27 лютого 2006 року (№ 00005023/1/14528 від 19 травня 2006 року, № 0000512300/2/20433 від 10 липня 2006 року) в сумі 7,23 грн. та відповідно застосованої штрафної (фінансової) санкції та в цій частині рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 12 травня 2006 року № 13348/25-0 і рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 05 липня 2006 року № 11275/25-0 про результати розгляду скарг, а в решті скаргу ВАТ "Концерн-Електрон"залишено без задоволення.

18 вересня 2006 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова згідно підпункту "б"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000512300/0/27442, яким визначила ВАТ "Концерн-Електрон"суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 1554,12 грн., з яких 1036,08 грн. –за основним платежем, 518,04 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що витрати по демонтажу наземної частини виробничого корпусу № 1 по вул. О. Степанівни, 45 у м. Львові відносяться до складу валових витрат, оскільки були здійснені на забезпечення належної організації та ведення виробництва та забезпечення безпечних умов праці, що підтверджується також висновком технічної експертизи Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІ Проектреконструкція". Також суди виходили з того, що відсутні підстави для нарахування земельного податку з врахуванням грошової оцінки земель комерційного використання, оскільки цільове призначення земельних ділянок по вул. Шараневича, 28 та вул. Стороженка, 32 у м. Львові не змінювалося.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції Закону України від 17 червня 2004 року № 1801-IV (1801-15) ) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції Закону України від 25 березня 2005 року № 2505-IV (2505-15) ) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до підпункту 8.4.10 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"у разі ліквідації окремого об'єкта основного фонду групи 1 за рішенням платника податку та наявності відповідних документів про його знищення, розібрання або перетворення іншими способами, внаслідок чого такий об'єкт не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням, балансова вартість такого окремого об'єкта основних фондів групи 1 включається до складу валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновку комісії від 14 червня 2004 року про стан виробничого корпусу № 1 по вул. О. Степанівни, 45 правління ВАТ "Концерн-Електрон"прийняло рішення про ліквідацію вказаного корпусу шляхом демонтажу, що затверджено протоколом № 16 від 15 червня 2004 року.

Фізичний стан вказаної будівлі також підтверджується висновком технічної експертизи Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІ Проектреконструкція".

Зокрема, у вказаному висновку встановлено, що виробничий корпус № 1 по вул. О.Степанівни, 45 знаходиться в незадовільному стані в цілому та з аварійним станом окремих конструкцій та їх ділянок. Проведення ремонту, враховуючи вартість демонтажу аварійних поверхів, економічно недоцільне, оскільки демонтаж та ремонт даного типу технічно складні, мають велику кошторисну вартість, а подальше використання даної будівлі обмежене санітарно-гігієнічними нормами внаслідок того, що конструкції просочені хімічно агресивними, шкідливими для здоров’я речовинами (в тому числі розчином хлористого заліза). Під час обвалу конструкцій даної будівлі створюється загроза пошкодження сусідніх виробничих будівель (частково експлуатованих на даний час) та загроза життю працівників, які працюють на даній території.

24 червня 2004 року для здійснення комплексу робіт по розібранню (демонтажу) наземної частини корпусу № 1 по вул. О.Степанівни, 45 між ВАТ "Концерн-Електрон"(замовник) та ДП "Карпатбуд"(підрядник) було укладено договір № 40/2004-Юр-Д1, відповідно до пункту 2.1 статті 2 якого загальна вартість робіт за даним договором склала 493000,00 грн. у тому числі податок на додану вартість 82166,67 грн.

За період з 01 липня 2004 року по 01 жовтня 2005 року ДП "Карпатбуд"згідно актів приймання виконаних підрядних робіт здійснило розібрання (демонтаж) вказаної будівлі на суму 404828,00 грн. в тому числі податок на додану вартість 67471,00 грн. і відповідно на вартість виконаних робіт ДП "Карпатбуд"видало ВАТ "Концерн-Електрон"видані податкові накладні, перелік яких наведено у акті перевірки.

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що витрати по демонтажу наземної частини корпусу № 1 по вул. О.Степанівни, 45 були правомірно включені до складу валових витрат ВАТ "Концерн-Електрон", а посилання податкового органу те, що вказана будівля не обліковувалася в складі основних засобів підприємства, в зв’язку з чим вказані витрати не включаються до валових витрат, є необґрунтованими, оскільки відповідно пунктів 7, 8 до Типової інструкції про порядок списання таких, що прийшли у непридатність, споруд, машин, устаткування, транспортних засобів та іншого майна, що відноситься до основних засобів (фондів), затвердженої листом Міністерства фінансів СРСР та Державного планового комітету СРСР від 01 липня 1985 року № 100, підставою для розібрання та демонтажу основних засобів є акти, затверджені керівником підприємства, а розібрання та демонтаж основних засобів до затвердження актів на списання не допускається.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю"плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про плату за землю"ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Вказаний перелік є вичерпним та не містить такої категорії як землі комерційного призначення.

Частинами 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Як вбачається з акту перевірки, ВАТ "Концерн-Електрон"є землекористувачем земельних ділянок за адресою м. Львів, вул. Стороженка, 32 та вул. Шараневича, 28.

Згідно довідки Львівського міського управління земельних ресурсів "Про визначення грошової оцінки земельної ділянки в м Львові"№ 5483 від 06 червня 2000 року функціональне призначення земельної ділянки площею 1430,00 м2 визначено як землі промисловості, а згідно довідки № 6603 від 29 січня 2001 року функціональне призначення земельної ділянки площею 1213,00 м2 визначено як землі транспорту та зв’язку. Фактична площа земель промисловості, наданих ВАТ "Концерн-Електрон"під забудову за період з 01 липня 2004 року по 30 вересня 2005 року, становить 990,00 м2 по вул. Стороженка, 32 та 425,00 м2 –по вул. Шараневича, 28.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, ВАТ "Концерн-Електрон"було укладено ряд договорів оренди, перелік яких наведено в акті перевірки, предметом яких були частини приміщень за адресами м. Львів, вул. Стороженка, 32 та вул. Шараневича, 28.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 статуту ВАТ "Концерн-Електрон", затвердженого загальними зборами акціонерів протоколом № 13 від 19 квітня 2003 року, предметом діяльності товариства є, зокрема, купівлі-продаж і надання в оренду будівель, приміщень, обладнання та іншої нерухомості.

З огляду на викладене, суд попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для донарахування позивачу сум земельного податку як із земельних ділянок комерційного призначення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Львівської області від 16 січня 2007 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 16 січня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2007 року залишити без змін.