Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового розгляду касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про перерахунок та виплату пенсії,

17.03.2009р. ОСОБА_1. звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області з позовом, відповідно до уточнюючих вимог якого просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області по відмові в перерахунку та виплаті пенсії неправомірними; зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності у відповідності до ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.11.2006р.

Позивач зазначив, що він є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому повинен отримувати основну та додаткову пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посилаючись на те, що розмір призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідає розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову відповідача привести його у відповідність з останніми, позивач просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області по відмові в перерахунку та виплаті пенсії неправомірними; зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності у відповідно до ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.11.2006р.

Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 червня 2009 року позов задоволено: визнано неправомірними дії відповідача; зобов’язано відповідача з 1 листопада 2006 року провести позивачу перерахунок та виплату основної пенсії по 3 групі інвалідності із розрахунку шести прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, із розрахунку 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року змінено постанову суду першої інстанції; позов задоволено частково: в резолютивній частині після слів "з 01 листопада 2006 року"вказано "по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року"; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та відмовити в задоволенні позову. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судом норм матеріального права, зокрема ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 99, 100 КАС України.

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що обчислення пенсій, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

При цьому суди попередніх інстанцій не звернули увагу на обставини, щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 99, 100 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідач і при розгляді справи судом першої інстанції, і в апеляційній інстанції наполягав на застосуванні положень щодо строку звернення з адміністративним позовом. Зазначає про це і в касаційній скарзі.

Позивач причини пропуску строку звернення не мотивує.

Суди ці обставини при розгляді справи не обговорювали і не встановлювали.

Враховуючи, що вказані порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий судовий розгляд.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 червня 2009 року та Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .