Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового розгляду касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в у Галицькому районі Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі Івано-Франківської області про перерахунок пенсії,

18.12.2008р. ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі Івано-Франківської області суму в розмірі 66 362 грн. 28 коп. за період з 01.12.2005р. по 31.12.2008р.; зобов’язання відповідача в подальшому з 01.01.2009р. виплачувати державну та додаткову пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач зазначила, що вона є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому повинна отримувати основну та додаткову пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посилаючись на те, що розмір призначеної і виплачуваної їй пенсії не відповідає розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову відповідача привести його у відповідність з останніми, позивач просила стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі Івано-Франківської області суму в розмірі 66 362 грн. 28 коп. за період з 01.12.2005р. по 31.12.2008р.; зобов’язати відповідача в подальшому з 01.01.2009р. виплачувати державну та додаткову пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2008 року позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 66 362 грн. 28 коп. недонарахованої і недовиплаченої їй державної та додаткової пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) за період з 01 грудня 2005 року по 31 грудня 2008 року та зобов’язано відповідача в подальшому з 01.01.2009р. виплачувати державну та додаткову пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) за період з 01.12.2005р. по 31.12.2008р. та зобов’язано відповідача надалі виплачувати їй державну та додаткову пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року скасовано постанову суду першої інстанції; позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача в частині відмови позивачу в нарахуванні та виплаті пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов’язано відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з 01.12.2005р. по 31.12.2007р., включно, та з 22.05.2008р. по 26.12.2008р., включно, відповідно до відповідача в подальшому з 01.01.2009р. виплачувати державну та додаткову пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з мінімального розміру пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) з урахуванням виплачених сум; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та відмовити в задоволенні позову. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судом норм матеріального права, зокрема ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , ст. ст. 99, 100 КАС України.

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що обчислення пенсій, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

При цьому суди попередніх інстанцій не звернули увагу на обставини, щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 99, 100 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідач і при розгляді справи судом першої інстанції, і в апеляційній інстанції наполягав на застосуванні положень щодо строку звернення з адміністративним позовом. Зазначає про це і в касаційній скарзі.

Позивач причини пропуску строку звернення не мотивує.

Суди ці обставини при розгляді справи не обговорювали і не встановлювали.

Враховуючи, що вказані порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий судовий розгляд.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Галицького районного суду Івано-Франківської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .