Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в місті Ровеньки Луганської області на постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 12 листопада 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ровеньки Луганської області про перерахунок державної та додаткової пенсії,

ОСОБА_1 . звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Ровеньки Луганської області з позовом про визнання протизаконними дій відповідача щодо невиплати пенсії та додаткової пенсії в розмірах, встановлених ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов’язання відповідача здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії з 01 січня 2008 року; зобов’язання відповідача враховувати нові розміри мінімальної пенсії за віком, визначені виключно законами України, відповідно до зростання розмірів прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, до розміру державної та додаткової пенсій.

Позивач зазначив, що він є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому повинен отримувати основну та додаткову пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посилаючись на те, що розміри призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідають розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову відповідача привести його у відповідність з останніми, позивач просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов’язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки.

Постановою Ровеньківського міського суду Луганської області від 12 листопада 2008 року позов задоволено повністю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2009 року постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 12 листопада 2008 року змінено: перерахунок пенсії позивачу зобов’язано здійснити з 22 травня 2008 року; виключено з резолютивної частини рішення суду першої інстанції зобов’язання враховувати нові розміри мінімальної пенсії за віком, визначені виключно законами України, відповідно до зростання розмірів прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, до розміру державної та додаткової пенсій; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, де просив постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2009 року скасувати, залишивши в силі постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 12 листопада 2008 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в позові. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають.

Судами встановлено, що ОСОБА_1. віднесений до 1 категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 3 групи.

05 травня 2008 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії в розмірі, встановленому ст. ст. 50, 54 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на яку 27 травня 2008 року отримав відмову.

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам IІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника, у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком.

Таким чином вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно з ст.

28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Розрахунок державної та додаткової пенсії позивачу відповідачем проведено, виходячи з розміру відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 (530-2008-п) .

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Таким чином дії відповідача щодо виплати позивачу державної та додаткової пенсії в розмірі меншому, ніж встановлено ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є неправомірними.

Позивач просить зобов’язати відповідача провести йому перерахунок пенсії з 01.01.2008 року.

Суд апеляційної інстанції прийшов правильного висновку, що перерахунок пенсії повинен бути здійснений позивачу з 22 травня 2008 року

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , який набрав чинності з 01 січня 2008 року, внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) :

текст ст. 50 Закону викладено у такій редакції: "Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність";

текст ст. 54 Закону викладено у такій редакції: "У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Судами встановлено, що з 01 січня 2008 року відповідачем державна та додаткова пенсія виплачувалась у розмірах, встановлених вказаними статтями. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнано неконституційним положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Таким чином з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) були діючими, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з 22 травня 2008 року.

При цьому суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги про зобов’язання відповідача в майбутньому проводити перерахунок пенсії не підлягають задоволенню, оскільки захист прав є наступним, тобто передбачає факт його порушення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в місті Ровеньки Луганської області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .