Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Гашицького О.В. (суддя - доповідач), Лиски Т.О.,

Малиніна В.В., Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф.,

здійснивши за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області (далі –УПФ) на постанову

Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до УПФ про визнання дій протиправними, нарахування допомоги дитині війни,

У травні 2008 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовною заявою, в якій зазначала, що є дитиною війни і відповідно до положень

Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) (далі – Закон № 2195-ІV (2195-15) ) має право на одержання підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (30 % мінімального розміру пенсії за віком).

Посилаючись на невиконання відповідачем вимог Закону № 2195-ІV (2195-15) , позивач просила визнати протиправною відмову відповідача та зобов’язати УПФ здійснити з 1 січня 2007 року перерахунок та виплату їй пенсії, збільшеної на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Постановою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 2 червня 2008 року позов задоволено частково: дії відповідача визнано протиправними та зобов’язано УПФ з 8 серпня 2007 року підвищити ОСОБА_1. пенсію на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким рішення УПФ відмовити у здійсненні доплати підвищення до пенсії визнано протиправним, зобов’язано УПФ здійснити нарахування підвищення до призначеної ОСОБА_1 пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком із 9 липня по 31 грудня 2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами як апеляційної, так і першої інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове –про відмову в задоволенні позову.

Підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

ОСОБА_1., яка народилась у 1943 році, згідно зі статтею 1 Закону № 2195-ІV у визначеному цим Законом (2195-15) порядку встановлено статус дитини війни. Відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що дію статті 6 Закону № 2195-ІV було зупинено на 2007 рік пунктом 12 частини першої статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(далі – Закон № 489-V (489-16) ), якою встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону № 489-V визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, спірні відносини у цій справі з 1 січня по 9 липня 2007 року регулюються відповідно до положень пункту 12 частини першої статті 71 Закону № 489-V, з 9 липня по 31 грудня 2007 року –статті 6 Закону № 2195-ІV (у редакції від 18 листопада 2004 року).

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про помилковість рішення суду першої інстанції щодо визначення термінів, упродовж яких мало місце порушення прав позивача неправомірними діями УПФ, обґрунтовано скасував зазначене рішення суду першої інстанції та частково задовольнив позовні вимоги, зобов’язавши відповідача здійснити нарахування підвищення до пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком із 9 липня по 31 грудня 2007 року

Доводи УПФ щодо неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІV не можуть бути взяті до уваги.

Станом на 9 липня 2007 року розмір мінімальної пенсії за віком визначено тільки статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"(далі – Закон № 1058-ІV (1058-15) ), і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-ХІV "Про прожитковий мінімум"прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який установлено статтею 28 Закону № 1058-ІV.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області відхилити і залишити без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року .

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили через п’ять днів

після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.