Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Мороз Л.Л.

Ситникова О.Ф.

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, треті особи ОСОБА_2, філіал АКІБ "УкрСиббанк"про визнання незаконними рішень міської ради та стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2008 року,

У жовтні 2006 року позивач звернувся в суд з позовом до виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, треті особи ОСОБА_2, філіал АКІБ "УкрСиббанк"про визнання незаконними рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області № 287/2 від 18.07.2001 року, яким надано дозвіл на реконструкцію квартири з переведенням жилого в нежиле приміщення, а також рішення № 155/12 від 20.04.2005 року, яким надано дозвіл на реконструкцію того ж нежилого приміщення під розміщення Маріупольського філіалу банку за адресою м. Маріуполь вул. Урицького, 112. Вважає, що цими рішеннями виконкому порушуються його особисті права, просить стягнути суму в рахунок моральної шкоди.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 жовтня 2007 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся із скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2008 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач проживає в сусідній квартирі №АДРЕСА_1. Квартира розташована на першому поверсі будинку, з одного боку від його квартири знаходиться квартира, яка також визнана нежилим приміщенням, в якому розташована аптека, в спірній квартирі №3 розташований філіал АКІБ "УкрСиббанк". Розташування квартир, навколо його квартири, які визнані нежилими, створює для нього незручності, двері в спірну квартиру на майданчику закладені, вхід у квартиру здійснюється з боку вулиці. Бажає, щоб квартира №2 була повернена в колишній стан, визнана житловою і використовувалася її власником ОСОБА_2. як житлове приміщення. Вважає, що при вирішенні питання про дозвіл реконструкції спірної квартири виконкомом Маріупольської міськради, при дозволі розміщення в спірній квартирі комп’ютерного клубу, були порушені його права, оскільки своєї згоди на розміщення комп’ютерного клубу і реконструкцію квартири ОСОБА_2 . він не давав, згоди на розміщення філіалу АКІБ "УкрСиббанку" він також не давав, бажає, щоб квартира, належна ОСОБА_2. використовувалася нею як житлове приміщення. Він неодноразово звертався в Маріупольську міську Раду з проханням надати йому іншу квартиру, оскільки на житловому майданчику в під’їзді будинку його квартира залишилася одна, у нього практично немає сусідів на першому поверсі будинку, просить суд відмінити вказані вище рішення виконкому Маріупольської міської Ради від 18.07.2001 року та від 20.04.2005 року, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 1699 грн., відновити пропущений термін позовної давності для звернення до суду.

Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу України, квартира, яка належить особі на праві власності, відноситься до приватного житлового фонду.

Згідно ст. 19 Закону України "Про власність", власники мають право користуватися майном, яке належить їм, для ведення господарської або незабороненої законодавством діяльністю. Житловим кодексом (5464-10) , який діяв на час звернення до суду, не виключається можливість переводу житлового приміщення в нежиле.

Стаття 383 ЦК України передбачає право власника квартири на власний розсуд здійснювати ремонт і зміни в квартирі. Єдиним обмеженням на використання квартир їх власниками, передбаченим цією нормою є ті, що власник квартирі не має виробництва. За відсутності такої мети власникові квартири належить право перевести належну йому квартиру в нежилі приміщення і використовують в господарській діяльності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд вірно встановив, що чинне законодавств не передбачає заборони на переклад житлових приміщень, що знаходяться в приватній власності, в нежилих, а заборона на використання житла з метою промислового виробництва не може бути перешкодам для ухвалення рішення про таке використання.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що переведення даного приміщення в нежиле не спричиняє за собою порушення прав інших власників в багатоквартирному будинку, а також не порушує санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку і той факт, що позивач через свій вік, стан здоров’я, страждає різними захворюваннями не може бути як наслідок знаходження в квартирі № 2 філіали АКІБ "УкрСиббанку", і використання ОСОБА_2. квартири як нежилого приміщення, відсутні докази причинного зв’язку між наявними захворюваннями позивача і наявністю в сусідній квартирі нежилого приміщення.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.