Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Брайка А.І. Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2007 року

у справі № 2-а-618/07

за позовом Державного підприємства "Шахтарськантрацит"

до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення та повідомлення, -

Державне підприємство "Шахтарськантрацит"(далі –позивач) звернулось до суду з позовом до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі –відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Шахтарської ОДПІ Донецької області від 27 лютого 2007 року № 0000331543/0/391 про нарахування штрафу у сумі 3997,39 грн.; визнання недійсним повідомлення Шахтарської ОДПІ Донецької області від 31 січня 2007 року № 105270011329477 про розподіл пені в сумі 446,80 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2007 року позовну заяву задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Шахтарської ОДПІ Донецької області від 27 лютого 2007 року № 0000331543/0/391 про нарахування штрафу у сумі 3997,39 грн. Визнано недійсним повідомлення Шахтарської ОДПІ Донецької області від 31 січня 2007 року № 105270011329477 про розподіл пені в сумі 446,80 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2007 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Шахтарської ОДПІ Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2007 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Шахтарська ОДПІ Донецької області провела невиїзну документальну перевірку ДП "Шахтарськантрацит"з питання дотримання граничних термінів сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища по строку 12 серпня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 121/15/32299510 від 22 лютого 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 01 березня 1999 року (303-99-п) , та підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що мало вираз у порушенні граничного терміну сплати суми узгодженого податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на 537 днів.

27 лютого 2007 року Шахтарська ОДПІ Донецької області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення –рішення № 0000331543/0/391, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"за затримку на 537 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 7994,77 грн. до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 50 % в сумі 3997,39 грн. та повідомлення від 31 січня 2007 року № 105270011329477 про розподіл пені в сумі 446,80 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом було самостійно визначено призначення платежу без врахування позиції платника податків щодо розпорядження власними коштами для погашення податкових зобов’язань, у зв’язку з чим позивачем не допущено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, а тому відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій та пені.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

09 лютого 2007 року позивач подав до податкового органу податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2006 рік (вх. № 28431), у якому визначив загальну суму нарахованого збору, що підлягає сплаті у сумі 688652,70 грн., зокрема, за звітний квартал –176287,49 грн.

Платіжним дорученням № 289 від 31 січня 2007 року позивач перерахував 18800,00 грн. збору за забруднення навколишнього природного середовища за четвертий квартал 2004 року.

12 червня 2007 року ДП "Шахтарськантрацит" звернулося до Шахтарської ОДПІ Донецької області з листом № 05-384, в якому просило змінити призначення платежу по платіжному дорученню № 289 від 31 січня 2007 року на суму 18800,00 грн. на збір забруднення навколишнього природного середовища за четвертий квартал 2006 року.

Згідно акту перевірки 121/15/32299510 від 22 лютого 2007 року об’єктом застосування штрафу у розмірі 3997,39 грн. Шахтарська ОДПІ Донецької області визначила сплачену позивачем 31 січня 2007 року платіжними дорученнями № 289 суму збору за забруднення навколишнього природного середовища в рахунок погашення узгодженої суми податкового зобов’язання зі збору забруднення навколишнього природного середовища за четвертий квартал 2004 року, які враховані податковим органом в погашення зобов’язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за третій квартал 2005 року.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України"Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (z0377-04) , кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції (z0377-04) ) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції (z0377-04) . При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції (z0377-04) реквізит "Призначення платежу"платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на те, що позивачем не було порушено граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища за четвертий квартал 2006 року, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для нарахування та розподіл перерахованої суми на погашення пені.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2007 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.