Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Конюшка К.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 28.02.2007

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 23.05.2007

у справі №11/726/06-АП

за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі по тексту –позивач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя) звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (далі по тексту –відповідач, СПД ОСОБА_1.) про стягнення податкового боргу.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 28.02.2007, яка залишена без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.05.2007, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя просить, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 28.02.2007 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 23.05.2007 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем була проведена документальна перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2001 по 31.12.2002, за результатами якої складено акт перевірки від 25.03.2003 №914/17-11.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пункту 9 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою КМУ від 01.03.1999 №303 (303-99-п) "Про затвердження нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору"та підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"відповідач не подав розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2 квартал 2001 року - 4 квартал 2002 року. В порушення пункту 10 зазначеного Порядку (303-99-п) не платив збір за забруднення навколишнього природного середовища у 2 кварталі 2001 року - 4 кварталі 2002 року.

На підставі висновків акта перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.03.2003 №0000161711/0-162, яким відповідачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: збір за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 2478,35грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, СПД ОСОБА_1. зареєстрований відділом реєстрації та єдиного реєстру Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа 22.09.1997 №6120-311.

В картці особового рахунку платника податків наявна недоїмка по збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 2.447,48 грн., узгоджена 19.05.2003 у відповідності з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"

Суди попередніх інстанцій в позові відмовили у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Стосовно розміру податкового боргу та строку узгодження податкового зобов'язання спору між сторонами немає.

Доводи позивача, що з направленням 05.05.2005 рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу була розпочата процедура стягнення податкового боргу, у встановлені діючим законодавством терміни, є необґрунтованими з наступних підстав.

У відповідності з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами) у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дим узгодження податкового зобов'язання.

В силу цієї норми Закону (2181-14) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків передбачених цим же Законом (2181-14) .

Суди зазначили, що податкове зобов'язання, стягнення якого стало предметом позову, узгоджене 19.05.2003, у день отримання платником податків податкового повідомлення.

З 19.05.2006 сума податкового боргу стала безнадійною, та підлягає списанню згідно з підпунктом "в"підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Колегія суддів погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, що позивач звернувся до суду з позовом після 1095 календарних днів, встановлених підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Запорізької області від 28.02.2007 та ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 23.05.2007 не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя відхилити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 28.02.2007 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 23.05.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.