Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Конюшка К.В.

Сергейчука О.А.

Пилипчук Н.Г.

Нечитайла О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.06.2007

у справі №2-23/48.1-2006 А

за позовом Дочірнього підприємства "Шляхово-будівельного управління №5"Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Дочірнє підприємство "Шляхово-будівельного управління №5"Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд"(далі по тексту – позивач, ДП "ШБУ №5" ВАТ "Південшляхбуд") звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі (далі по тексту –відповідач, ДПІ у м. Сімферополі АРК) про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень №1258, №1259, №1260 від 01.07.2004 про застосування та стяге5ння штрафних (фінансових) санкцій за затримку граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.06.2007, позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 01.07.2004 №1259 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2179,42 грн. та № 1260 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2348,10 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі АРК просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007 в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 01.07.2004 №1259 у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 2179,42 грн., та №1260 у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 2348,10 грн. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем було проведено перевірку позивача з питання своєчасності розрахунків з бюджетом, про що складено акт перевірки від 01.07.2004 №1060/15-2.

Перевіркою встановлено порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме, несвоєчасна сплата сум податку на додану вартість.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.07.2004:

- №1258 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8313,63 грн. за затримку на 95 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 16627,26 грн.

- №1259 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 14747,80 грн. за затримку на 37 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 73739,00 грн.;

- №1260 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5017,75 грн. за затримку на 15 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 50177,50 грн.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір про розстрочення податкового боргу з податку на додану вартість з виплатою 5448,53 грн. щокварталу з другого кварталу 2001 року.

Підпунктом 18.1.2 пункту 18.1 статті 18 зазначеного Закону податковий борг, який виник у період з 1 січня 2000 року до 1 січня 2001 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею, може бути за бажанням платника податку розстрочений.

За несвоєчасну сплату податкового боргу з податку на додану вартість за строком, визначеним у даному договорі розстрочення, штрафні санкції застосовані в порядку: за строком сплати 19.11.2001 - 1089,71 грн.; за строком сплати 20.07.2002 - 544,85 грн.; за строком сплати 30.08.2002 - 544,85 грн.; за строком сплати 20.08.2001 - 1089,71 грн.

При застосуванні штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у м. Сімферополі АРК виходило з того, що граничним строком сплати податкового боргу, розстроченого на підставі договору від 03.05.2001, є дата, яка визначена у договорі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент укладення договору про розстрочення відповідні суми податку на додану вартість не були сумою податкового боргу у розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (2181-14) , оскільки зазначений Закон набрав законної сили лише 01.04.2001.

Отже, сплата розстроченого податкового боргу, навіть після спливу строку, вказаного у договорі про розстрочення податку на додану вартість у сумі 16345,59 грн., яка нарахована у особовій картці платника податків, не є порушенням граничного строку сплати податкового боргу відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону, тому за порушення строків сплати таких зобов'язань не мають застосовуватись штрафні (фінансові) санкції, які передбачені зазначеним Законом (2181-14) за порушення строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що відповідачем неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2179,42 грн. податковим повідомленням-рішенням від 01.07.2004 № 1259 та штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 1089,70 грн. податковим повідомлення-рішенням від 01.07.2004 № 1260.

Крім того, суди попередніх інстанцій також зазначили, що фінансові санкції у сумі 907,10 грн., застосовані на підставі податкового повідомлення-рішення від 01.07.2004 №1260 за несвоєчасну сплату зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2001 року, є неправомірними, оскільки в даному випадку податкове зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій визначено з порушенням термінів давності, встановлених підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами". Оскільки перевірку своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань було проведено лише 01.07.2004, тобто після спливу 1095 днів з моменту узгодження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2001 року, тобто з 20.06.2001.

Також ДПІ у м. Сімферополі АРК неправомірно застосовано штрафні (фінансові) санкцій податковим повідомленням-рішенням від 01.07.2004 №1260: в сумі 78,80 грн. за порушення граничних строків сплати зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2002 року, сплачено згідно з платіжним дорученням від 29.03.2002; в сумі 200,00 грн. за березень 2002 року - сплачено згідно з платіжним дорученням від 16.04.2002 року; в сумі 72,50 грн. за травень 2002 року - сплачено платіжним дорученням від 27.06.2002 року. Оскільки податкові зобов'язання сплачені своєчасно, тому не має підстав для застосування штрафних санкцій згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007 та ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України..