Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

Сторони не повідомлялись.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 04.07.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007

у справі № 2-а-15/07

за позовом ОСОБА_1

до Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування рішення про нарахування податкового зобов’язання, -

Постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 04.07.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007, позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Куйбишевської МДПІ Запорізької області про визначення ОСОБА_1 податкового зобов’язання в сумі 8791,51 грн. відповідно до податкового повідомлення №0005851701/0/752 від 23.05.2007.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого 06 квітня 2006 року Куйбишевською державною нотаріальною конторою Запорізької області, ОСОБА_1 після матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, набула право власності на спадкове майно. Серед спадкового майна вона успадкувала: право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Україна"Куйбишевського району Запорізької області, розміром 6,38 в умовних кадастрових гектарах, без визначення цих часток в натурі, вартістю 61026 грн., що належало померлій на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) НОМЕР_1, виданого Куйбишевською районною державною адміністрацією Запорізької області 10 липня 1996 року та зареєстрованого 10 липня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №403; та майновий пай в сумі 6601 грн. в пайовому фонді КСП "Україна"Куйбишевського району Запорізької області, що належав померлій на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), НОМЕР_2 виданого виконкомом Куйбишевської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області 06 листопада 2001 року.

26 березня 2007 року ОСОБА_1 подала до Куйбишевської МДПІ декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2006 року, в якій зазначила вартість успадкованого земельного та майнового сертифіката, але не сплатила з неї податок з доходів фізичних осіб.

Встановлення ставок, механізму справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) та об’єктів оподаткування виключно законами України про оподаткування передбачене ст.ст. 1, 6 Закону України "Про систему оподаткування".

Підпунктом 13.1. ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"передбачений поділ об’єктів спадщини платника податку з метою оподаткування, зокрема, на об’єкти нерухомого майна, до яких згідно ч.1 ст. 181 ЦК України належать земельні ділянки.

Відповідно до п.17 розділу X Перехідні положення ЗК України (2768-14) сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства; сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

З аналізу зазначених норм слідує, що успадковані сертифікати на право на земельну частку (пай) не можуть бути об’єктом оподаткування, оскільки вони не посвідчують майнове право особи, а є лише правовстановлюючими документами для набуття особою такого права відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України.

Вірними є і висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що сертифікат на право на земельну частку (пай) не можна розглядати як об’єкт комерційної власності поряд з корпоративним правом, оскільки в силу ст. 167 ГК України право на земельну частку (пай) не визначає прав власника цього паю у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством та отриманні частки прибутку.

Право на майновий пай у колективному сільгосппідприємстві визначається Законом України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (2114-12) . Таке право мають усі члени КСП, які були такими станом на 1 березня 1992 року, в тому числі пенсіонери і тимчасово відсутні члени господарства, не позбавлені членства в КСП. При цьому суб’єктом права власності на такому підприємстві є саме підприємство як юридична особа, а його члени –в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства. Майновий пай не дає його власнику права на управління підприємством чи одержання якихось прибутків від діяльності господарської одиниці.

Позивач, як власник майнового паю, має право витребувати чітко визначене майно, право на одержання якого з тих чи інших причин не реалізоване.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності прийнятого у справі рішення.

На підтвердження такого розуміння правильності застосування правових норм свідчить і те, що з 01.01.2007 відповідно до Закону України "Про внесення змін в Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" (1958-15) від 19.01.2006 при отримання спадщини спадкоємцями, що є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня спорідненості, об’єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою до будь-якого об’єкта спадщини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для його скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області відхилити, а постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 04.07.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.