К-7750/08-С Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо донарахування суми податку на додану вартість - 11.05.2010 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Феодосії Автономної Республіки Крим, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.04.2008 року позовні вимоги задоволено; з урахуванням ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.03.2008 року про виправлення описки, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 14.04.2005 № 001267/2409/23-1/2/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 228225,00 грн. і застосування фінансових санкцій у сумі 114111,50 грн. з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного господарських судів скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Атан-Крим" за період з 01.01.2004 по 01.01.2005, викладеними в акті № 796/23-1/32085677 від 12.04.2005, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №001271/2409/23-1/2/0 від 14.04.2005, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 342 337, 50 грн., у тому числі 228 225 грн. –за основним платежем та 114 112,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

З посиланням на вимоги п.п 7.4.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97- ВР (168/97-ВР) ) та відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон №2181-III (2181-14) ) відповідач виключив зі складу податкового кредиту, відображеного в деклараціях ТОВ "Атан-Крим" з ПДВ в 2004 році суми ПДВ, сплачені у складі витрат, пов'язаних з оплатою послуг по фільтрації та очищенню ПММ, як таких, що не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, оскільки податкове зобов'язання позивача з ПДВ за 2004 рік було занижене на 228 225 грн., а відтак ця сума була донарахована позивачу та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 114 112,50 грн.

Позивач стверджував, що зазначені відповідачем податкові накладні не були включені до складу податкового кредиту в 2004 році, а тому донарахування ПДВ та застосування фінансових санкцій є незаконним та необґрунтованим.

Судом першої інстанції була призначена судова бухгалтерська експертиза, яка не підтвердила висновки Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції (акт № 94 від 10.01.2007).

Експертами було зроблено висновок про те, що ПДВ в сумі 228225 грн. по затратам на фільтрацію та очищення ПММ відповідно до договору комісії №203/12/01 від 01.12.2003 з підприємством ТОВ ТК "Аргонавт Ойл" у кредит 2004 ТОВ "Атан-Крим" не включений.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано будь-яких доказів у підтвердження своїх висновків про заниження позивачем ПДВ за 2004 рік на 228225 грн. Тому донарахування ДПІ податкового зобов'язання ТОВ "Атан-Крим" в зазначеній сумі суперечить вимогам п.п.4.2.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ. Нарахування штрафних (фінансових) санкцій позивачу з боку ДПІ суди обох інстанцій визнали безпідставними, оскільки відсутні порушення закону з боку ТОВ "Атан-Крим".

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов’язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, в процесі розгляду даної справи судами не було враховано, що висновок експерта може бути прийнятий судом під час розгляду справи, як один з доказів, який оцінюється судом на рівні з іншими доказами та, відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України, не є обов’язковим, а відтак його наявність не звільняє суд від обов'язку вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Так, в процесі розгляду даної справи під час встановлення фактичних обставин, судами залишено поза увагою та не було досліджено факту віднесення позивачем ПДВ по затратам на фільтрацію та очищення ПММ до податкового кредиту у 2004 році шляхом витребування та дослідження відповідних доказів, зокрема податкових накладних, які підлягали оцінці в їх сукупності з іншими доказами у справі. Судами не досліджувались всі податкові накладні за 2004 рік в межах спірних правовідносин, та не було здійснено їх порівняння з накладними, сума за якими була включена позивачем до складу податкового кредиту протягом 2004 року, з метою прийняття об'єктивного та обґрунтованого рішення по суті позовних вимог

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено позовні вимоги, зокрема, про визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, задовольняючи вимоги позивача шляхом визнання нечинним податкового повідомлення-рішення не врахував наступне.

Встановлені статтями 105, 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) –індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 –232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Феодосії Автономної Республіки Крим задовольнити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.04.2008 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2008 року по справі № 2-4/491-2006А скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .