К-11860/08-С Про визнання протиправними дій, визнання нечинним наказу - 11.05.2010 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство "Рівненський завод високовольтної апаратури" (далі - ВАТ "РЗВА") звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовом до Державної податкової адміністрації в Рівненській області, з урахуванням часткової відмови від позовних вимог, про визнання нечинним наказу №147 від 01.06.2007 року та заборону ДПА в Рівненській області здійснювати виїзну позапланову комплексну документальну перевірку ВАТ "РЗВА" на підставі спірного наказу.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 24.07.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008 року позовні вимоги задоволено та визнано нечинним наказ №147 від 01.06.2007 року, заборонено ДПА в Рівненській області здійснювати виїзну позапланову комплексну документальну перевірку ВАТ "РЗВА" на підставі наказу голови ДПА в Рівненській області №147 від 01.06.2007 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ в Рівненській області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 червня 2007 року, на підставі пункту 7 частини 6 статті 111 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі – Закон №509-XII (509-12) ), Голова ДПА в Рівненській області видав наказ № 147 від 1 червня 2007 року про призначення позапланової документальної перевірки ВАТ "РЗВА" в зв'язку із заведенням оперативно-розшукової справи стосовно ВАТ "РЗВА". На виконання наказу № 147 від 01 червня 2007 року відповідачем видано направлення на проведення позапланової перевірки № 961/23-819 від 4 червня 2007 року.

Позивач відмовив відповідачу у допуску до проведення перевірки на підставі зазначеного наказу № 147 від 1 червня 2007 року, про що складено відповідний акт №16/35-30/12 від 5 червня 2007 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право на проведення позапланової перевірки податковий орган може реалізувати лише на підставі рішення суду, крім випадків проведення таких (позапланових) перевірок в межах повноважень, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) .

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що зазначені висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно дослідженим фактичним обставинам справи при належному застосуванні норм чинного законодавства до спірних правовідносин.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 112 Закону №509-XII посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом (ч. 8 ст. 111)

Відповідно до ч. 6 ст. 111 Закону №509-XII, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом. податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків (п. 7 ч. 6 ст. 111 Закону).

Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та " (265/95-ВР) Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках –за рішенням суду (ч.7 ст. 111 Закону №509-XII).

Дана правова норма, поряд із встановленими ч. 6 ст. 111 Закону підставами для проведення податковими органами позапланових перевірок, визначає також, а не виключно інші правові підстави проведення таких перевірок, зокрема в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та " (265/95-ВР) Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". А тому за наявності обставин, передбачених п. 7 ч. 6 ст. 111 Закону №509-XII, зокрема факту заведення оперативно-розшукової справи стосовно платника податків (посадової особи платника податків), як законодавчо визначеної самостійної підстави для проведення позапланової виїзної перевірки, керівник податкового органу має право прийняти рішення про проведення такої перевірки, яке оформлюється наказом.

Судами під час розгляду справи викладене не було взято до уваги, у зв'язку з чим неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов’язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, в процесі розгляду даної справи судами не було досліджено факту наявності чи відсутності оперативно-розшукової справи стосовно платника податків, як законної підстави для прийняття спірного наказу на перевірку та її проведення.

Таким чином, суди обох інстанцій дали неправильну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 –232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Рівненській області задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2008 року та постанову Господарського суду Рівненської області від 24.07.2007 року по справі № 20/241 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .