Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Карась О.В., Маринчак Н.Є., Рибченко А.О.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства"(далі –Підприємство)

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2007

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2007

у справі № 2-11/8565-2007А

за позовом Підприємства

до державної податкової інспекції у Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим (далі –ДПІ)

про скасування вимоги та зобов’язання вчинити певні дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання Підприємства платником єдиного податку, скасування вимоги ДПІ про повернення податковому органові свідоцтва позивача про право сплати єдиного податку та про зобов’язання відповідача повернути Підприємству назване свідоцтво.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2007, у позові відмовлено з тих мотивів, що позивач як комунальне унітарне підприємство не може бути суб’єктом сплати єдиного податку, позаяк його єдиним засновником і власником переданого майна є територіальна громада в особі уповноваженого органу.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Підприємство просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що територіальна громада не є юридичною особою, а тому Підприємство не підпадає під дію приписів абзацу третього статті 7 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) (далі –Указ).

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення зі спору –без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в порядку статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що згідно із свідоцтвом про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва –юридичною особою серії А № 849835 № 2224/15-0, виданого 01.01.2007, у 2007 році Підприємство перебувало на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, однак листом від 23.05.2007 № 1372/7/15-0 ДПІ звернулася до Підприємства з вимогою повернути зазначене свідоцтво у зв’язку з тим, що позивач як підприємство, засноване на комунальній власності, не може бути суб’єктом сплати єдиного податку. Позивач виконав зазначену вимогу податкового органу.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності такої вимоги контролюючого органу.

Відповідно до статті 1 Указу (727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб’єктів малого підприємництва, зокрема, юридичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Згідно з абзацом четвертим статті 7 Указу (727/98) його дія не поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

За змістом частини першої статті 63 Господарського кодексу України підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади є комунальним.

Відповідно до частин першої –третьої статті 78 цього ж Кодексу комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Отже, з огляду на факт заснування позивача на комунальній власності територіальної громади Підприємство є комунальним унітарним підприємством у розумінні наведених норм Закону.

Незалежно ж від організаційно-правової форми та наявності чи відсутності статутного фонду, єдиним засновником (учасником) державних та комунальних підприємств є відповідно держава чи територіальна громада в особі уповноважених органів, тобто, їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків.

Уповноважені органи, які діють від імені держави чи територіальних громад, не є суб’єктами малого підприємництва відповідно до статті 1 Указу (727/98) . Так, в силу частини першої статті 8 Господарського кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання.

Отже, оскільки засновники (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) державних та комунальних підприємств не є суб’єктами малого підприємництва і їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків, то, як правильно зазначено судовими інстанціями, дія Указу на зазначені підприємства не поширюється відповідно до вимог абзацу четвертого статті 7 Указу (727/98) .

За таких обставин слід погодитися з наданою судовими інстанціями правовою оцінкою, відповідно до якої вимога податкового органу до Підприємства про повернення останнім свідоцтва про сплату єдиного податку є правомірною.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства" відхилити.

2. Постанову господарського суду Автономної республіки Крим від 23.07.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2007 у справі № 2-11/8565-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.