29/33а Про визнання недійсним рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій - 06.05.2010 Прийняття

У січні 2007р. позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом у якому, з урахуванням змін до позовних вимог, поставлено питання про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001252320/0 від 30.11.2006р. в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 2500,00грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що при складанні акту перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податковим органом було порушено чинне законодавство, що є підставою визнання його недійсним.

Постановою господарського суду Донецької області від 14 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2007 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001252320/0 від 30.11.2006р. в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 2500,00грн. З Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що відповідач не довів факту наявності у спірних відносинах розрахункової операції у розумінні ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки відсутній факт надання послуги.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій ДПІ у м.Торезі Донецької області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 14 травня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2007 року, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

Контролюючим органом було проведено перевірку ПП ОСОБА_1. щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу господарської одиниці "кафе-закусочна", що знаходиться за адресою: Донецька область, АДРЕСА_1 та належить позивачу, про що складено Акт №000067 від 21.11.2006р. (а.с.9).

Вказаною перевіркою податковим органом було встановлено порушення позивачем п.1, п.11, п.13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: позивачем при розрахунку не застосовано реєстратор розрахункових операцій (надалі –РРО); сума готівкових коштів на місці проведення розрахунку не відповідає сумі грошових коштів, яка зазначена у денному звіті РРО; позивачем не забезпечено режим попереднього програмування обліку кількості товарів.

За наслідкам проведеної перевірки податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001252320/0 від 30.11.2006р., яким щодо позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 2920,00грн. Дане рішення оскаржується позивачем в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2500,00грн. за проведення розрахункових операцій без застосування РРО.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що перевірка позивача була проведена з порушенням приписів Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , а отже, акт перевірки не може бути прийнятий, як належний доказ, у зв’язку з тим, що він одержаний з порушенням закону. Крім того, суди зазначили, що податковим органом не доведено факт надання позивачем послуги, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", для того щоб операція вважалась розрахунковою, необхідно наявність факту надання послуг, чого у даному конкретному випадку не було, так як від замовленого банкету відмовились, завдаток забрали.

Судова колегія касаційної інстанції не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону (265/95-ВР) здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Крім того, згідно з статтею 16 цього Закону, контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону (265/95-ВР) .

Статтею 16 вказаної вище норми Закону визначено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону, а відповідно до частини 4 вказаної статті планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Стосовно планових перевірок суб'єктів господарювання щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій органами державної податкової служби, то згідно із пунктом 2.6 додатка 2 Методичних рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірок суб'єктів господарювання та взаємодії між структурними підрозділами при їх проведенні, затверджених наказом ДПА України від 11.10.2005р. №441 (v0441225-05) , такі перевірки проводяться за окремими щомісячними планами органів державної податкової служби.

Слід зауважити, що статтею 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", на яку посилались суди першої та апеляційної інстанцій, визначено підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а в даному випадку ДПІ у м.Торезі Донецької області була проведена перевірка контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктом господарювання.

У питаннях застосування реєстраторів розрахункових операцій Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг'є спеціальним.

Отже, підстави та порядок проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, що використовують реєстратори розрахункових операцій, визначаються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) і пунктом 2.6 додатка 2 до наказу ДПА України від 11.10.2005р. №441 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірок суб'єктів господарювання та взаємодії між структурними підрозділами при їх проведенні" (v0441225-05) проводяться за окремими щомісячними планами органів державної податкової служби і за наявності направлень на перевірку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, перевірка позивача здійснена відповідно до Плану-графіку перевірок на листопад 2006р. від 25.10.2006р. (а.с.25-26) та на підставі направлень №244/23-012 від 21.11.2006р. та №245/23-012 від 21.11.2006р. (а.с.27-28).

За таких обставин, оскільки перевірка позивача була проведена на підставі плану контролюючого органу, то така перевірка є плановою та такою, що проведена в порядку, встановленому Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

Крім того, слід зазначити, що перевіркою діяльності позивача було виявлено проведення розрахункової операції (отримання завдатку на замовлення банкету) без застосування РРО.

Як вбачається з пояснень наданих в ході розгляду справи в суді першої інстанції свідком ОСОБА_2 (а.с.69 об.), нею був отриманий завдаток у розмірі 500,00грн. за проведення банкету, однак розписку або касовий чек вона видати не встигла, тому що до закладу зайшли перевіряючи та почали проведення перевірки. Далі ж, згідно із пояснень свідка, після проведення перевірки завдаток за проведення банкету забрали дівчата.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Тобто даною нормою закону законодавець передбачив можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги, а отже здійснення розрахункових операцій під час реалізації товару (послуг) не вимагає збігу в часі операції, зокрема, з фактичним наданням послуг. Необхідною умовою здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого продавцем правочину.

Розрахунковий документ, згідно із визначенням наданим цьому терміну в Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р. №614 (z0105-01) передбачено, що реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації. Пунктом 4.5. цієї норми обумовлено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

Статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"встановлено обов’язок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. А також відповідальність невиконання зазначеного обов’язку передбачена п.1 ст.17 вказаного Закону.

Таким чином, приймаючи завдаток (передоплату) за організацію та обслуговування банкету між позивачем та замовником фактично було укладено угоду щодо надання послуги та проведено реалізацію цієї послуги, тому незалежно від того чи надано реалізовану послугу фактично, отримані кошти мали бути проведені через РРО з роздрукуванням фіскального касового чека на цю суму із видачею такого чека замовнику.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України висловила правову позицію щодо застосування вказаної норми права при розгляді справ цієї категорії. Зокрема, у постанові від 01.04.2009р. під час розгляду за винятковими обставинами справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК групп" до ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя про визнання недійсним рішення, а також у постанові від 16.06.2009р. під час розгляду за винятковими обставинами справи за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Куліш Н.В. до ДПІ у Київському районі м.Одеси про скасування рішення.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалює нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст. 229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Торезі Донецької області –задовольнити.

Постанову господарського суду Донецької області від 14 травня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2007 року –скасувати.

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Торезі Донецької області про визнання недійсним рішення №0001252320/0 від 30.11.2006р. в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 2500,00грн. –відмовити.