К-39893/09-С Про скасування податкових повідомлень-рішень - 06.05.2010 Прийняття

У листопаді 2008р. позивач звернувся до суду з позовом у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м.Харкова: №0000552303/0 та №0000562303/0 від 21.07.2008р.; №0000552303/1 та №0000562303/1 від 13.08.2008р.; №0000552303/2, №0000562303/2, №0000812303/2 та №0000822303/2 від 22.10.2008р. Також позивач ставив питання про визнання незаконними дії відповідача щодо здійснення виїзної позапланової документальної перевірки та скасування наказу від 12.09.2008р. №952 про її проведення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки за результатами проведеної перевірки ТОВ "МТЗ-ФЕД" не відповідають обставинам справи і донарахування податкових зобов’язань за її наслідками не є правомірним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2009р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2009р., позовні вимоги задоволено часково. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова: №0000552303/0 та №0000562303/0 від 21.07.2008р.; №0000552303/1 та №0000562303/1 від 13.08.2008р.; №0000552303/2, №0000562303/2, №0000812303/2 та №0000822303/2 від 22.10.2008р.. Визнано незаконними дії ДПІ у Київському районі м.Харкова по здійсненню позапланової виїзної перевірки. В іншій частині провадження у справі закрито.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що обставини, якими контролюючий орган обґрунтовує донарахування позивачу податкових зобов’язань не підтверджені відповідними доказами. Судами встановлено, що у перевірений період результати господарської діяльності ТОВ "МТЗ-ФЕД"відображено у бухгалтерському та податковому обліку з дотриманням вимог податкового законодавства. Щодо позовних вимог стосовно скасування наказу ДПІ у Київському районі м.Харкова від 12.09.2008р. №952 судом зазначено, що оскільки цей наказ є внутрішнім документом податкового органу, він не є актом індивідуальної дії і не тягне за собою обов’язків позивача, тому позовні вимоги в цій частині не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.01.2007р. по 31.03.2008р., про що складено акт №3766/23-506/34757430 від 09.07.2008р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.4.2 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на прибуток у перевіреному періоді на 141838,00грн. та заниженню податкових зобов’язань з податку на додану вартість на 113471,00грн.

На підставі вказаних висновків були прийняті податкові повідомленн-рішення від 21.07.2008р.:

- №0000552303/0, яким визначено податкове зобов’язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в сумі 182592,40грн. у т.ч. 141590,50грн. основного платежу та 41001,90грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000562303/0, яким визначено податкове зобов’язання зі сплати податку на додану вартість (далі –ПДВ) в сумі 169909,50грн. у т.ч. 113273,00грн. основного платежу та 56636,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В порядку апеляційного узгодження, за наслідками оскарження платником податків зазначених податкових повідомлень-рішень, контролюючим органом скарги ТОВ "МТЗ-ФЕД"були залишені без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення №0000552303/1 та №0000562303/1 від 13.08.2008р.; №0000552303/2, №0000562303/2 у яких суми зобов’язань залишились незмінними. Крім того, за наслідками розгляду податковим органом повторної скарги позивача, було прийнято рішення від 12.09.2008р. про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "МТЗ-ФЕД"з посиланням на ч.6 п.4 ст.111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". А також, прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.10.2008р.: №0000812303/2 про визначенння податкового зобов’язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в сумі 15380,80грн. у т.ч. 247,50грн. основного платежу та 15133,30грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000822303/2 визначенння податкового зобов’язання зі сплати ПДВ в сумі 297,50грн. у т.ч. 198,00грн. основного платежу та 99,50грн. штрафних санкцій.

В ході проведення планової перевірки податковий орган встановив, що 28.02.2008р. між позивачем та підприємством "Термінал"ХОР ВОІ "СОІУ"було укладено договір №24М/08 про поставку магістральної частини 483М.010 на загальну суму 3120000,00грн. у т.ч. ПДВ –520000,00грн. Відповідно до додаткової угоди від 04.03.2008р. сторони домовились про те, що поставка продукції здійснюється продавцем в тарі, яка забезпечує збереження продукції під час транспортування. Тара є безповоротною і її вартість входить в ціну продукції. Виконання вказаного договору поставки підтверджується видатковими накладними №2-00000010 від 24.03.2008р., №2-00000011 від 26.03.2008р. та №2-00000012 від 27.03.2008р..

Крім того, предметом розгляду позовних вимог був договір від 22.06.2007р. укладений між ПП "Остекс"(постачальник) та ТОВ "МТЗ-ФЕД"(замовник) щодо поставки агрегатного станка марки 483902М за ціною 580026,00грн. а також тари №920.253-01-М у кількості 1000шт. за ціною 72,00грн. за одиницюю Загальна сума договору становила 652026,00грн. (у т.ч. ПДВ-108671,00грн.) (а.с.155-156). Видатковою накладною від 04.07.2007р. №1353, прибутковою накладною №2-00000046 від 04.07.2007р. та податковою накладною №1353/1 від 04.07.2007р. підтверджується виконання вказаної господарської операції (а.с.157-159). Судом встановлено, що розрахунки за поставлений товар проведено векселями, що емітовані позивачем.

В подальшому позивач продав зазначений агрегатний станок 483902М без тари на підставі договору поставки від 19.09.2007р. №15м/07 замовнику ПП "Технотрейдцентр"за ціною 590901,60грн. у т.ч. ПДВ-98483,60грн. (а.с.160-161). На підтвердження господарської операції матеріали справи містять копії видаткової накладної від 21.09.2007р. №2-00000044, довіреності на отримання ТМЦ серії ЯНЧ №955089 від 21.09.2007р. та податкової накладної №47 від 21.09.2007р. (а.с.162-164).

Отже, судова колегія погоджується із висновками, яких дійшли суди попередніх інстанцій щодо неправомірного зменшення позивачу валових витрат на суму вартості агрегатного станка придбаного у липні 2007р., що відповідає правилам п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"про узгодження дати збільшення валових витрат із подією, яка сталася раніше: або оприбуткування товару, або оплата його вартості.

Згідно з п.п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону (334/94-ВР) , на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає, зокрема, доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону (п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4).

Згідно з абзацом четвертим п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що суду необхідно було надати належну оцінку тим обставинам, що податкові зобов’язання та податковий кредит, що відображено у бухгалтерському та податковому обліку позивача не є можливим співставити із результатами перевірок контрагентів ПП "Остекс"та ПП "Технотрейдцентр", оскільки не виявляється можливим встановити місцезнаходження вказаних юридичних осіб.

Відповідно до п.1) ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що акт перевірки був складений суб’єктом владних повноважень у 2008р. і до цього часу вимоги податкового органу щодо перевірки контрагентів "по ланцюгу"залишились незмінними, судова колегія касаційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не виконано приписів ч.2 ст. 71 КАС України щодо покладення обов’язку на суб’єкта владних повноважень доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат у відповідних періодах суми в розмірі 543355,00грн. та до податкового кредиту суми в розмірі 108671,00грн. не є обґрунтованими.

Стосовно податкових повідомлень-рішень №0000812303/2 та №0000822303/2 від 22.10.2008р., судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками, яких дійшли суди попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в цій частині та скасування зазначених рішень суб’єкта владних повноважень з огляду на такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення №0000812303/2 та №0000822303/2 від 22.10.2008р. прийняті за наслідками виїзної позапланової перевірки позивача з питань визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток та з ПДВ за період з 09.01.2007р. по 31.03.2008р., про що складено акт №5236/23-5/34757430 від 07.10.2008р. (а.с.53-70).

При цьому, у касаційній скарзі відповідач зазначає, що позивач а також суди попередніх інстанцій невірно трактують норму п.4 ч.6 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"щодо наявності чи відсутності підстав у контролюючого органу для проведення позапланової перевірки позивача у жовтні 2008р.

Судова колегія касаційної інстанції звертає увагу, що Закон України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) встановлює, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у статті 111, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що рішення про проведення позапланової виїзної перевірки позивача було прийнято ДПА у Харківській області 12.09.2008р. за №3022/10/25-103.

Пунктом 8 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"передбачено, що позапланова виїзна перевірка може бути проведена у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Втім, вказана норма також встановлює, що позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Як встановлено в ході розгляду справи, доказів про здійснення службового розслідування або притягнення до відповідальності посадових осіб ДПІ у Київському районі м.Харкова відповідачем не надавалось.

ДПА у Харківській області є органом державної влади, її діяльність має підпорядковуватись вимогам Конституції України (254к/96-ВР) і законам України в т.ч. і Закону України "Про державну податкову службу в України" (509-12) .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, право на проведення позапланової перевірки підлягає встановленим законодавством обмеженням i реалізується з дотриманням встановленого законом порядку.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судові рішення попередніх судових інстанцій були прийняті у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суди дійшли обґрунтованого висновку про незаконність дій щодо проведення такої позапланової перевірки та неправомірності прийняття на підставі акту №5236/23-5/34757430 від 07.10.2008р. (про проведеення позапланової перевірки) податкових повідомлень-рішень і доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Касаційний розгляд справи здійснений судом в межах касаційної скарги відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.