К-53733/09-С Про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок розміру пенсії - 20.10.2010 Прийняття

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі міста Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 4 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2009 року,

У серпні 2009 року ОСОБА_6 пред’явила в суді позов до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі міста Маріуполя Донецької області (далі –УПФ) про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплата якої передбачена статтею 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що є вдовою інваліда І групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Вважаючи, що розмір призначеної і виплачуваної їй пенсії не відповідає розмірам, встановленим цим Законом, звернувся до УПФ з заявою про приведення її у відповідність до вимог закону. Однак, відповідач відмовив їй в цьому.

Просила суд визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати усунути вказані порушення, провівши перерахунки пенсії виходячи з розміру 50 % пенсії по інвалідності померлого годувальника, з розрахунку 10 мінімальних пенсій за віком.

Постановою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 4 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2009 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії УПФ щодо відмови перерахунку ОСОБА_6 пенсії, та зобов’язано здійснити перерахунок і виплату пенсії у розмірі 50 % пенсії по інвалідності померлого годувальника, з розрахунку 10 мінімальних пенсій за віком та здійснити перерахунок і виплату щомісячної компенсації в разі втрати годувальника в розмірі 50 % мінімальної пенси за віком, як вдові померлого годувальника –інваліда І групи по захворюванню, яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, відповідно до статей 49, 52, частини четвертої статті 54, частини 3 статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлена частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 1 листопада 2006 року .

В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Частина четверта статті 54 цього Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по І групі інвалідності –10 мінімальних пенсій за віком.

Частиною першою статті 37 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.

Відтак, крім основної пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач має право на отримання щомісячної компенсації.

При цьому, статтею 53 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"встановлено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Розрахунок пенсії позивачу проведено відповідачем, виходячи із розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) .

Задовольняючи позовні вимоги, суди, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, дійшли обґрунтованого висновку, що при розрахунку зазначених виплат передбачених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки ж УПФ не привело розмір пенсії позивача у відповідність до норм чинного законодавства, то суди обґрунтовано поклали на нього обов’язок з її перерахунку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Доводи касаційної скарги УПФ про те, що застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"суперечить вимогам частини третьої указаної статті, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком абзацом 1 частини першої цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього Закону (1058-15) , висновку судів не спростовують, оскільки чинним законодавством не передбачено іншого, крім визначеного частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"мінімального розміру пенсії за віком, а тому є можливим застосування даної величини до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі міста Маріуполя Донецької області залишити без задоволення, а постанову Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 4 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2009 року –без змін.