К-16004/10-С Про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - 06.05.2010 Прийняття

до відповідачів: 1. Луцької об’єднаної державної податкової інспекції у Волинській області (надалі – Луцька ОДПІ у Волинській області); 2. Головного управління Державного казначейства України у Волинській області (надалі – ГУ ДК України у Волинській області)

за участю прокуратури Волинської області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

У липні 2009р. позивач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом у якому поставлено питання про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі –ПДВ) за листопад та грудень 2007р. у сумі 2178282,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що товариством до податкового органу були подані заяви про бюджетне відшкодування на рахунок платника податку у банку суми ПДВ, що підлягають відшкодуванню. За вказаними заявами контролюючим органом була проведена виїзна позапланова перевірка і за її наслідками підтверджено суму бюджетного відшкодування за листопад 2007р. у розмірі 1872034,00грн. та за грудень 2007р. у розмірі 306248,00грн. Проте, відшкодування вказаних сум в строк, визначений Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не проведено, оскільки Луцькою ОДПІ у Волинській області не надано до органів державного казначейства висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь платника податку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2010 року, позовні вимоги задоволено. З Державного бюджету України на користь ТОВ "Веста Трейд"стягнуто бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за листопад, грудень 2007р. у розмірі 2178281,67грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що податковим органом при проведенні перевірки позивача порушено 30-денний термін встановлений п.п.7.7.5 п.7.7 ст7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . За наслідками проведеної перевірки підтверджено правомірність заявлених позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за відповідні періоди, однак, всупереч чинного законодавства відповідач не надав органу державного казначейства висновку на відшкодування відповідної суми ПДВ. Також, суди попередніх інстанцій зазначили, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не ставить у залежність право платника податку на відшкодування від’ємного значення сум ПДВ від отримання відповідей на запити щодо сплати податку на додану вартість контрагентами по ланцюгу до виробника, а передбачає обов’язок податкового органу надати до органів державного казначейства висновок на відшкодування податку на додану вартість, якщо під час перевірки не виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій Луцька ОДПІ у Волинській області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2007р., у який визначив суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 1873662,00грн. (а.с.12) та податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2007р., у який визначив суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 747599,00грн. (а.с.8.)

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Веста Трейд"з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника в банку за листопад, грудень 2007р., про що складено Акт №28/02216/23-4/32630257 від 13.03.2008р.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем абз.2 п.п.7.7.2, абз."б"п.п.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що, за висновками податкового органу, призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007р. на 1628,00грн. за грудень 2007р. на 18,00грн. Також, перевіркою було надано висновок про підтвердження заявленої позивачем суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2007р. у сумі 1872034,00грн. та грудень 2007р. у сумі 747581,00грн., за умови надходження результатів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника (а.с.42).

В подальшому, як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі Акта перевірки №165/2399/32630257 від 15.05.2009р., податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000892399/0 від 18.05.2009р. (а.с.61), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2007р. на 441333,33грн. Однак, слід зазначити, що дане податкове повідомлення-рішення позивачем не оскаржувалось.

Отже, виходячи з вище викладеного, сума бюджетного відшкодування з ПДВ, яка залишається не відшкодованою позивачу становить 2178281,67грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується податковим органом.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, під час розгляду справи судом першої інстанції, у ході проведення зустрічних перевірок, була підтверджена сума бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2007р. у розмірі 2091929,50грн. Зазначену суму бюджетного відшкодування було включено до Реєстру про відшкодування ПДВ, що подається до ДПА України.

Згідно з п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач подав до Луцької ОДПІ у Волинській області податкові декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди разом з розрахунками сум бюджетного відшкодування, в яких вказав суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок товариства, тобто позивачем були дотримані вимоги пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано той факт, що Луцька ОДПІ у Волинській області не подала до органу державного казначейства висновку на відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 86352,17грн., оскільки зазначена сума не була підтверджена в ході зустрічних перевірок контрагентів позивача. В той час, як підтверджена та запропонована до відшкодування сума бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 2091929,50грн. була відповідно до вказівки ДПА України повернута на доопрацювання. Вказані обставини відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 3 серпня 2004 року N 451/501/132 відшкодування ПДВ можливе лише за обов’язковим погодженням з ДПА України.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) підставою для отримання відшкодування визначав дані тільки податкової декларації за звітний період і питання від’ємного значення суми ПДВ поширювалося тільки на окремо взятого платника податків, висновки податкового органу є неправомірними. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Вказані відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Діючий порядок проведення бюджетного відшкодування встановлює рівні права для всіх платників податків ПДВ, які мають право на бюджетне відшкодування та дає можливість податковим органам, з метою уникнення проведення безпідставного бюджетного відшкодування, що може призвести до втрат бюджету, своєчасно виявляти невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Відповідно до п.1) ч.3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що акт перевірки був складений суб’єктом владних повноважень 13.03.2008р., з позовом ТОВ "Веста Трейд"звернувся до суду в липні 2009р., вимоги податкового органу щодо перевірки контрагентів "по ланцюгу до виробника"залишились незмінними.

Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

А тому, оскільки відповідач в ході розгляду справи в суді не довів обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду про задоволення позовних вимог.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції у Волинській області –залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2010 року –залишити без змін.

Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 квітня 2010р. в частині зупинення виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2009 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2010 року.