Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської обл. про визнання неправомірними дії відповідача щодо виплати разової грошової допомоги за 1999-2008 роки; визнання строку давності таким, що не поширюється на спірні правовідносини; зобов’язання здійснити перерахунок розміру разової грошової допомоги з урахуванням коефіцієнту інфляції та 3% річних на час виплати за 1999-2008 роки; стягнення недоплаченої допомоги з урахуванням коефіцієнту інфляції та 3% річних на час виплати у сумі 66525,50 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 1330510 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду 17.11.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду 19.05.2009, позов задоволено частково. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської обл. щодо нарахування та виплати ОСОБА_6 щорічної одноразової допомоги до 5 травня у 2008 році в розмірі, що не відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", незаконними. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської обл. перерахувати та сплатити за рахунок державного бюджету ОСОБА_6 суму щорічної одноразової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2008 рік у розмірі 2095 грн.

Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської обл. звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду 17.11.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду 19.05.2009 та просить винести нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Так, скаржник вважає, що Законами України "Про Державний бюджет України з 1999 по 2008 роки"порушувались вимоги ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"та ст. 22 Конституції України, якими гарантовані соціальні пільги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач має статус "учасник війни"

Задовольняючи позов в частині виплат одноразової грошової допомоги до 5 травня суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Такий висновок зроблений судами з порушенням правил застосування норм матеріального права.

Частиною 5 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що "учасникам війни"виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Однак Законами України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) встановлено виплату цієї допомоги "учасникам війни"2008–310 грн.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни. При цьому дія ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"на час виникнення спірних правовідносин була зупинена Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Однак, суди, задовольняючи позов, не врахували вище зазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суди застосували недіючу норму права.

Посилання судів на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 (v010p710-08) у справі №10-рп, якими визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , у тому числі і положення пунктів, якими зупинено на 2008 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.

Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2008 рік відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (3551-12) .

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно відмови у стягненні оскаржуваних сум за 1999-2007 роки, оскільки відповідно до ст. 100 КАС України пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України, є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки висновок судів про зобов’язання зробити виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду 17.11.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду 19.05.2009 скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.