Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

У березні 2009 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті Кривій Ріг ради про визнання неправомірними дії відповідача щодо виплати разової грошової допомоги за 2008-2009 роки та зобов’язання виконати перерахунок розміру недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги до Дня перемоги.

Постановою Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу 10.07.2009 позов задоволено частково, визнано дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті Кривій Ріг ради стосовно відмови у перерахунку і виплаті сум щорічної одноразової допомоги до дня Перемоги у 2008 р. –неправомірними, зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_6 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги до Дня перемоги за 2008 рік, з урахуванням сум, що ним отримані.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 01.02.2010 позов задоволено частково. Постанову Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу 10.07.2009 скасовано. Визнано дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-міської районної у місті Кривій Ріг ради стосовно відмови у перерахунку і виплаті сум щорічної одноразової допомоги до дня Перемоги у 2009 р. –неправомірними, зобов’язано нарахувати та виплатити ОСОБА_6 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги до Дня перемоги за 2009 рік, з урахуванням сум, що ним отримані.

Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів ОСОБА_6 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу 10.07.2009 та ухвалу

Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 01.02.2010 просить винести нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального права відповідач ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просить постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Так, скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не застосовано відповідні норми Конституції України (254к/96-ВР) , Бюджетного законодавства України, не застосовано вимоги КАС України (2747-15) , що призвело до неправильного вирішення справи та прийняття незаконних рішень.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач є інвалідом війни ІІІ групи.

Задовольняючи позов в частині виплат одноразової грошової допомоги до 5 травня суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Такий висновок зроблений судами з порушенням правил застосування норм матеріального права.

Частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що інвалідам війни ІІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Однак Законами України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) та "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (835-17) встановлено виплату цієї допомоги інвалідам ІІІ групи у 2008 році 350 грн., у 2009 році –370 грн.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни. При цьому дія статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Однак, суди, задовольняючи позов, не врахували вище зазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суди застосували недіючу норму права.

Посилання судів на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 (v010p710-08) у справі №10-рп, якими визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , у тому числі і положення пунктів, якими зупинено на 2008 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.

Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2008 рік відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (3551-12) .

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних за 2009 рік, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (835-17) обмежень щодо застосування статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не встановлено.

Згідно ч.3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло привезти до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 01.02.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного