К-58452/09 Про визнання протиправною вимоги - 29.04.2010 Прийняття

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Головного контрольно-ревізійного управління України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 р. у справі за позовом Запорізького апеляційного господарського суду, Ради суддів господарських судів України до Головного контрольно-ревізійного управління України про визнання протиправною вимоги, -

Запорізький апеляційний господарський суд та Рада суддів господарських судів України звернулися до суду із позовом про визнання протиправною та скасування вимоги № 08-17/1194 від 17.07.2009р. Головного контрольно-ревізійного управління України, яка складена за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Запорізького апеляційного господарського суду за 2007, 2008 та завершений період 2009 року в частині викладених у п. 2 та 3 вимог.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачі послалися на Конституцію України (254к/96-ВР) , Закон України "Про судоустрій України" (3018-14) ; Рішення Конституційного Суду України від 24.06.1999р. № 6-рп/99 (v006p710-99) ; від 20.03.2002р. № 5-рп/2002 (v005p710-02) ; від 01.12.2004р. № 20-рп/2004 (v020p710-04) ; від 18.06.2007р. та №4-рп/2007 (v004p710-07) . На думку співпозивачів, при прийнятті оскаржуваної вимоги № 08-17/1194 відповідачем порушено конституційний принцип незалежності суддів та діяльності судів, при здійсненні ревізії відповідач, вийшов за межі встановлених законом повноважень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2009 р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 р. задоволено позов.

Визнпно протиправною та скасовано вимогу №08-17/1194 від 17.07.2009р. Головного контрольно-ревізійного управління України, складену за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Запорізького апеляційного господарського суду за 2007, 2008 та завершений звітний період 2009 року в частині викладених у пункті 2 і пункті 3 вимог та скасувати ці вимоги про зобов'язання Запорізького апеляційного господарського суду:

-відшкодувати заробітну плату в сумі 10,7 тис.грн. та щомісячного грошового утримання в сумі 10,6 тис.грн., зайво виплачених заступнику голови судової палати ОСОБА_1. внаслідок невірного обрахування стажу роботи для встановлення надбавки за вислугу років;

-стягнути премії, виплачені керівництву суду та суддям в розмірі понад 100 відсотків, всупереч вимог п.2 Постанови КМУ від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (865-2005-п) ,

- не допускати оренди автомобілів, вартість яких перевищує граничні норми, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2001р. №332 (332-2001-п) .

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що оскаржувана вимога Головного контрольно-ревізійного управління України №08-17/1194 від 17.07.2009р. є протиправною, а отже підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою Головне контрольно-ревізійне управління України звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 р., відмовити в позові. Скарга мотивована невірним застосуванням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав

Як вбачається з матеріалів справи Головним Контрольно-ревізійним управлінням України у період з 01.06.2009р. по 30.06.2009р. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Запорізького апеляційного господарського суду, за результатами якої складений Акт № 08-21/24 від 26.06.2009р.

На підставі вказаного Акту, листом відповідача від 17.07.2009р. направлено висновок на заперечення до акту та вимогу про усунення порушень недоліків, які викладені в акті ревізії від 26.06.2009р. Актом встановлено, що стаж роботи заступника голови судової палати ОСОБА_1., невірно обрахований у зв'язку з чим їй безпідставно нараховано та виплачено зайві кошти у розмірі 21300 грн, які підлягають відшкодуванню. Крім того, на думку відповідача адміністрацією Запорізького апеляційного господарського суду помилково нараховано та виплачено дві премії керівництву суду та суддям у сумі 40713 грн., а також Позивачем в особі першого заступника голови суду ОСОБА_2 укладено договір оренди легкового автомобіля від 20.11.2006р. № 18-748, на суму, що значно перевищує граничну вартість витрат на придбання автомобілів для керівників бюджетних установ та організацій згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2001 № 332 (332-2001-п)

Оскаржуваною вимогою відповідача вимагається відшкодувати з суддів Запорізького апеляційного господарського суду суму коштів, зайво сплачених, на думку відповідача адміністрацією суду, а саме 21 300 грн. у зв'язку з зайво виплаченою заступнику голови судової палати ОСОБА_1., заробітної плати та щомісячного грошового утримання; 40713,11 грн. внаслідок порушення вимог п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 (865-2005-п) та помилковим нарахуванням та виплатою двох премій керівництву суду та суддям; а також вказано про перевищення на 148 333, 33 грн. граничної вартості витрат на оренду легкового автомобіля при укладенні Запорізьким апеляційним господарським судом договору оренди легкового автомобіля моделі Тоуоtа Саmrу і вимагається не допускати оренди автомобілів, вартість яких перевищує граничні норми, визначені постановою КМ України від 04.04.2001р. №332 (332-2001-п) .

Визнаючи протиправною та скасовуючи п. 2 вимоги №08-17/1194 від 17.07.2009р. щодо відшкодування заробітної плати в сумі 10700 грн. та щомісячного грошового утримання в сумі 10600 грн., зайво виплачених заступнику голови судової палати ОСОБА_1. внаслідок невірного обрахування стажу роботи для встановлення надбавки за вислугу років", суди правомірно виходили з того, що при здійснені планової перевірки відповідач надав оцінку не фінансово-господарської, а кадровій діяльності суду по встановленню стажу, яка при цьому мала місце ще у 2004р. (тобто у період, який не входив до перевіряємого періоду).

При цьому, вірним є посилання судів на ч. 1 ст. 2 Закону № 2939-ХІІ "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" якою передбачено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Згідно п.п. 2, 5 ст. 8 Закону № 2939-ХІІ, головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі виконують такі функції, крім іншого, проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності; здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених під час проведення державного фінансового контролю.

Колегія суддів погоджується із тим, що самостійне визначення стажу роботи ОСОБА_1. ГоловКРУ України не входить до компетенції органів контрольно-ревізійної служби, передбаченої Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (2939-12) . Водночас, звертаємо увагу га те, що стаж роботи, який дає право ОСОБА_1. на одержання процентної надбавки за вислугу років встановлено на підставі протоколів відповідних комісій по визначенню трудового стажу ще Арбітражного суду Запорізької області (№16 від 15.06.1992р., №15 від 03.10.1995р., №16 від 09.11.1995р., №26 від 03.10.1999р.). Виплата надбавки за вислугу років ОСОБА_1. з розрахунку стажу роботи 25 років, Запорізьким апеляційним господарським судом проводилась на підставі наказу №108-к від 22.10.2004р. Посади юрисконсульта, старшого юрисконсульта та виконуючого обов'язки начальника юридичного відділу "Электрометаллургического завода "Днепроспецсталь", які займала ОСОБА_1. в період з 02.10.1979р. по 04.06.1984р. не відносяться до посад державної служби, в силу положень ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну службу".

Вірним також є висновок судів про те, що відшкодування заробітної плати та щомісячного грошового утримання судді можливе за наявності шкоди, яке можливе лише у деліктних правовідносинах, що можливо довести лише в межах позовного провадження з урахуванням положень ст.ст. 130, 132 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ). Поза межами позовного провадження Позивач самостійно позбавлений повноважень відшкодовувати кошти з судді ОСОБА_1. У спірних правовідносинах має місце лише переплата коштів і ніяким чином ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не наведено обставин наявності вини ОСОБА_1. в такій переплаті.

Задовольняючи позовні вимоги стосовно вимоги, викладеної у пункті 2 оскаржуваних вимог №08-17/1194 про стягнення премії, виплаченої керівництву суду та суддям в розмірі понад 100 відсотків, всупереч вимог п.2 Постанови КМУ від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (865-2005-п) суди попередніх інстанцій правильно послалися на статтю 44 Закону України "Про статус суддів", якою встановлено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (865-2005-п) преміювання посадових осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, крім суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, здійснюється згідно з рішенням президії або органу суддівського самоврядування відповідного суду за результатами роботи, до державних і професійних свят, ювілейних дат у граничному розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас у межах коштів, передбачених для преміювання в кошторисі відповідного суду, та економії коштів на оплату праці.

Зазначеною нормою передбачається порядок здійснення преміювання суддів, а саме: орган уповноважений приймати таке рішення; за яких обставин може здійснюватись преміювання та граничний розмір преміювання, а саме до 100 відсотків посадового окладу з урахування надбавки за кваліфікаційний клас. При цьому, не обмежується кількість премій у кожен конкретний період, а лише розмір конкретної премії. Вищенаведеними змінами Кабінет Міністрів України ввів лише додаткове обмеження граничного розміру преміювання: до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас. При цьому, п. 2 даної Постанови не обмежує розмір всіх премій, які можуть бути нараховані протягом календарного місяця (або кварталу, або півріччя, або року), а лише розмір конкретної премії, яка має обраховуватись виходячи з показника розміру посадового окладу судді чи його частини, але у будь-якому разі не перевершуючи його та надбавки за кваліфікаційний клас судді.

Оскільки протягом одного календарного місяця можливе виникнення підстав для виплати премії як однієї з цих трьох вище перелічених подій, так і декількох з них, то обмеження преміювання має бути здійснено до кожної з них, а не до їхнього сукупного розміру протягом певного часового періоду (місяця, кварталу, півріччя чи року). Враховуючи, що фонд економії заробітної плати може бути сформований у будь-який момент (за підсумками року, місяця, або кожних 15 днів, наприклад), то не можна робити висновок, що граничний розмір преміювання до 100 відсотків повинен встановлюватись саме до суми усіх премій за місяць. Постановою КМУ №865 (865-2005-п) не встановлено і конкретного терміну для обчислення такого періоду. Як в цьому конкретному випадку, так і в інших випадках.

Колегія суддів звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях: від 24 червня 1999 року N 6-рп/99 (v006p710-99) (справа про фінансування судів); від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 (v005p710-02) (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій); від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004 (v020p710-04) (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій); від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007 (v004p710-07) (справа про гарантії незалежності суддів).

Так, Конституційний Суд України у Рішенні від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004 (v020p710-04) сформулював правову позицію, згідно з якою норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, встановлені статтею 44 Закону України "Про статус суддів", не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. Надання суддям передбачених цим Законом пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від грошових доходів суддів і тим самим не можуть знижуватися гарантії їх незалежності (абзац другий пункту 7 мотивувальної частини). Пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100, розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 (v010p710-08) передбачено, що однією з основних гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне, побутове та соціальне забезпечення, а його зменшення є фактичним зниженням рівня незалежності суддів, що суперечить статті 126 Конституції України.

За змістом положень частин другої, третьої статті 22 Основного Закону України конституційні права і свободи гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Частина перша статті 24 Конституції України встановлює принцип, згідно з яким громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом".

Таким чином, висновки відповідача щодо обмеження сукупної суми премій суддям у розмірі 100 відсотків посадового окладу протягом календарного місяця чи будь-якого іншого періоду фактично звужувало б існуючі права суддів, що прямо суперечить вищенаведеним положенням Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про статус суддів" (2862-12) та рішенням Конституційного Суду України.

Щодо вимоги, викладеної у пункті 3 оскаржуваних вимог №08-17/1194 про не допуск оренди автомобілів, вартість яких перевищує граничні норми, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2001р. №332 (332-2001-п) , колегія суддів погоджується із думкою судів попередніх інстанцій про те, що питання граничних норм витрат бюджетним установам визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2001р. №332 (332-2001-п) . Згідно вимогами цієї постанови для керівників бюджетних установ та організацій встановлена гранична вартість витрати на придбання автомобілів. Дія цієї постанови та таких обмежень поширюється на усі бюджетні установи. Розмір таких витрат залежить від рівня бюджетної установи. Окремо граничний розмір витрат судових органів цією постановою не визначено. Разом із цим, питання медичного, побутового та транспортного забезпечення суддів врегульовано Постановою Верховної Ради України №4019 (4019-12) від 24.02.1994р. "Про забезпечення діяльності судів" Пунктом 2 цієї Постанови прирівняно суддів та членів їх сімей щодо медичного, побутового та транспортного обслуговування - до відповідних посадових осіб Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій.

Запорізький апеляційний господарський суд має обласний статус, оскільки його повноваження поширюються на територію Запорізької та Херсонської областей, тому статус голови суду прирівнюється до статусу голови обласної державної адміністрації. Відповідно до згаданої Постанови Кабінету Міністрів України №332 від 04.04.2001 (332-2001-п) р "Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп'ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів" гранична сума витрат для голів обласних державних адміністрацій при укладанні договору оренди автомобіля не повинна перевищувати 300 000 грн.

Як встановлено в Акті ГоловКРУ, згідно п. 1.1 договору оренди № 18-748 на оренду легкового автомобіля моделі Tоyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість орендованого автомобіля складає 208333,33грн. А тому, названу граничну норму Запорізьким апеляційним господарським судом дотримано, і сума оренди не виходить за межі встановленої граничної норми

Судами також враховано, що перед укладанням договору оренди транспортного засобу, Запорізький апеляційний господарський суд звернувся з офіційним письмовим запитом до Державної судової адміністрації України щодо можливості застосування вказаних граничних сум, на що Державною судовою адміністрацією України було надано письмове роз'яснення про те, що граничної вартості орендованого майна не визначено, а розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.