К-56818/09-С Про стягнення коштів - 29.04.2010 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року у справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Братолюбівський елеватор"про стягнення коштів,

У вересні 2008 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Братолюбівський елеватор"про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем в 2007 році були порушені вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) щодо працевлаштування інвалідів у кількості 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"передбачено, що для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості 1 робочого місця.

Частинами 1, 2, 3 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства (об’єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднані), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-П1 за 2007 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складала 79 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність, –1, кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях –3, фонд оплати праці штатних працівників –909 800 грн. 00 коп., середньорічна заробітна плата штатного працівника – 11 516 грн 00 коп.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що, незважаючи на те, що кількість працюючих у відповідача інвалідів не відповідала нормативу, встановленому ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідачем були здійснені всі необхідні дії для працевлаштування інвалідів, а саме: створені місця для працевлаштування інвалідів; крім того, до центру зайнятості подавалися звіти форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

Між тим такі висновки судів є передчасними.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, на відповідача не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, якщо відповідач вчиняв дії щодо недопущення господарського правопорушення.

Рішення судів ґрунтуються на тій обставині, що відповідачем протягом 2007 року до центру зайнятості направлялися звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН.

Проте, в матеріалах справи міститься лише один такий звіт за січень 2007 року, інші звіти в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій, що відповідачем вчинялись дії щодо недопущення порушень законодавства щодо захисту інвалідів є передчасним.

Відповідно до ст. 227 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .